Зарубежная поэзия

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...

Полював мисливець вовка, вполював собаку.
Шукав козак волі в полі, та й зустрів чортяку.
Шо за диво те з рогами? Ше й з хвостом телячим.
Нагла пика поросяча, з п'ятаком добрячим.
Дивується козак чорту, а той шкутельгає,
За вузду коня хапа і так промовляє:
Не дивуйся, ти козаче, що я волохатий,
Маю роги та копита. Не будь же пихатий.
Якшо станеш ти, нетяго, на мене служити,
Підеш разом ізі мною, будеш гарно жити.
Є у мене купа грошей, повні скрині злата,
Є у мене гарна донька й добра...

Перемога? Поки є дорога, йди до Бога, або від Бога,
різниці немає, навколо, велике коло, крутиться сансари колесо.
Іди лісом або полем, тільки не до бісу, собі сам яму не копай
і другому, хоча так бува, що копав яму, а вийшов колодязь,
бува шо i бiда вiд горя боронить, милостив Господь, та не добрий,
Щирий та не поблажливий. А може і не такий - але Великий і
Незбагнений, то напевно. Роби шо хочеш, пам'ятай хто ти є,
недурні то люди, суфії, Спасителя не заперечували, хоча на
верблюдах...

Та ви що, моє вам сало?!
Вочевидь - самому мало!
Хай я лусну, та загнуся -
Й мертвим з інших посміюся!

10.07.14
Сергей Аникин

Сьогодні дощ весь день, над містом стукотить.
Північно-Східний вітер щось шукає у дворах.
Чи не мене, краплиночки, скажіть ?
Тебе, тебе - лунає по дахах.

Кружляє вітер граючись зі мною.
Немов би кажучі мені: танцюй, танцюй!
Я обіймав її, захоплений красою,
ЇЇ очей, забудь про все, відчуй!
Солодкий аромат її волосся.
Я дотик її чуйних, ніжних рук.
Поринь у її сердця відголосся,
Я слів її кохання полохливий звук.

О вітре, вітре! Може обернешся,
Південно-Західним, до неї полетиш...

Наснився сон мені, кохана.
Дикий сон.
Над прірвою по линві ти прямуєш.
Ти зупиняєшся, зітхаєш, балансуєш,
І знов ідеш.
А над тобой, кружляє зграя.
Чорних,
Кричущих мстивливо ворон.

Мені наснився сон, моя кохана.
Жахливий сон.
У ньому я лежу ницьма, живий, у домовині.
А серце неосяжний краэ біль.
Це біль провини.
За гіркоту,
За кожну мить страждань, що я приніс тобі,
Моя кохана.
Мені наснився сон.

Багато складено віршів про самих різних вчителів,
А я сьогодні напишу про любу вчительку свою!
Вона найкраща,добра, мила,
Ім’я гарніше в світі - Віра!
Вона для всіх нас друга ненька,
Хоч іноді бува строгенька,
Вона нас вчить писать, читати,
Усіх довкола поважати,
Моя вчителька від Бога,
Більш такой нема ні в кого!!!

Чотири роки промайнули
І ось ми знову перед Вами,
У вересні до Вас прийшли ми
За руку з цими дітлахами

Багато треба Вам сказати,
Для них Ви стали наче мати,
Ви наших діток полюбили
Та з кожним з них маленьке Ви життя прожили.

Ви вклали душу в них
Та все своє уміння,
І звідки вистачало
Для всього Вам терпіння?

Ви їх і хвалили,
Іноді сварили
Все це їм потроху
Додавало сили.

Дорослішали з ними й ми,
Бували й непорозуміння,
Але змогли Ви довести
Важлива річ - то є терпіння...

І знову вирішив германець: "Drang nach Osten!"
Але не вигукнув, тихесенько прошепотів.
Та й поповзли чутки й думки гадючі
Сварити і цькувати трьох братів.

Він добре пом'ятає міць та силу
Коли пліч о пліч українець, росіянин, білорус
Зломали яструбові його чорні крила
Тому й жбурляэ кістку нам - Євросоюз!

Ідіть до нас, забудьте про братів
Вони ж вас тільки но грабують
Слов'янский Світ ? Та це ж ярмо катів!
Десятки років Захід вередує.

І ось, нарешті, відбулося - перемога !
Іван...

Святості в тілесної любові не було й нема .
Вона приносить лиш залежність й горе
Чому ж тоді любов Душі остила так
І вже не зрозуміти смак любові

Вона приходить і вривається в життя
Яке плило спокійно ,тихо
То щож це діється із зміною буття
Яке було колись лише Душі Любов'ю?

То хто ж змінив основи у житті ?
Хто похіть запустив у наше тіло ?
Нехай він згине,кане в небутті
Й ніколи більше не володіє нашим тілом.