Вон

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...

Святості в тілесної любові не було й нема .
Вона приносить лиш залежність й горе
Чому ж тоді любов Душі остила так
І вже не зрозуміти смак любові

Вона приходить і вривається в життя
Яке плило спокійно ,тихо
То щож це діється із зміною буття
Яке було колись лише Душі Любов'ю?

То хто ж змінив основи у житті ?
Хто похіть запустив у наше тіло ?
Нехай він згине,кане в небутті
Й ніколи більше не володіє нашим тілом.

О як знайти такі слова,
Які проникли б в серце, душу
Якими б я поговорить змогла.
Із Душами усього світу.

Вони стражденні, бідові
Набачились всього у цьому світі…
Рятунку їм чомусь не дав ніхто,
Бо смерть на них уже чекала.

Отак чекає смерть тепер
На Україну й її діти.
Ми звернемось За допомогою Небес
Нехай почує нас Мати усього Світу!
Ми є нужденні у цей час
Й позабували все на світі.
І що був прапор ЖОВТО-СИНІЙ в нас,
Який перевернув був Скоропадський.

І стали тоді...

Как же много их — пустых в гордыне,
В чванстве, превратившихся в свиней.
Как же рядом, с ними быть противно,
Неприятно как, душе моей.

Бесполезно спорить, не докажешь,
Что-то тем, кто слышит себя лишь.
Споря с ними, сам себя однажды,
В одного из них, тем превратишь.

И махнув рукой, пойду я дальше,
Обойдя их склоки стороной.
Быстротечна, жизнь Земная наша,
Время склок, её жрёт пустотой.

Нечистотам — грубость слов подобна,
От неё, такая ж грязь и вонь.
Говорится ж в мудрости...

Требуха на первом месте... бабы на втором
Разухабистая песня... драка всем двором
Чтобы было веселей... вновь на выезде дурдом
Раздают халяву черти, разливают грехи бражные
Не боись подходи босота кто отважные


Пей да веселись да не спрашивай
Налетай темный народ, коли без грехов жить невесело...
Коль судьбинушка по швам треснула
Коль "безгрешно" жить вы измучились
И по полной жизнь, вас навьючила


Коль "безгрешно" жить вам наскучило...
И читать, молитвы не приучены...
И...

Приходит час прошить единой
Гипотетической, всемирной
Нитью Историю, - сквозь дыры(!), *

* *
От автора:

В замысле, работа должна поэтически соединить в единый гипотетический сюжет все идеи, зарисованные мной в поэмах и стихах, относительно Истории Русов-Арий-Славян, в непривычной(!) антропологической цепочке:

«Атлантдертальцы-
Неандертальцы-
Кроманьонцы» -
Русы-Арии-Славяне-Русские,

через первые Цивилизации, созданные Русами, Моноязычную Всемирную Ойкумену Русов, к...

Остывший чай на дне стакана,
Как вытяжка из пустоты,
Из вазы тихо вынимала,
любви увядшие цветы.

И как свечи отживщей слезы
Воск расстекался на столе,
И запах дыма папиросы,
И вонь шикарных сигарет.

И не законченность вопроса,
И не услышанный ответ....

Окончен самый бестолковый роман,
Потом за это будешь благодарен ты сам.
Не стоит на лице изображать печаль-
Потухла нашей общей жизни свеча.

Затушен яркой страсти огонь
Мы чувствуем теперь лишь дыма вонь.
Ушли мечты и сны о райской кущи,
Не слышим мы себя, не закрывая уши.

"Спасибо,- говорю,- за несколько весёлых дней,
Теперь уже мне в жизнь ты лезть не смей."
Ты улыбаешься насмешливо и смело,
Не веришь и не надо, ведь это не моё уж дело.

Зорі на небі сіяють,
І знову я бачу тебе.
На зустріч тобі йду, всміхаюсь,
Ніч темна іде і пливе.
Як би ж ти пізнала, як сильно,
Кохання до тебе моє.
Воно, як та річка, невпинно,
Бурхливо та шумно тече.
Я хочу тобі дарувати,
Прозорість кохання життя.
І чисту сльозу того щастя,
Що шле нас усіх в небуття.
Кохання моє пронесу я,
На протязі всього життя.
І зорі на небі сіяють,
Тим світлом – коханням буття!

Реставрируя мысль гения,
Вгрызаюсь в плоть полотен.
Воссоздания мир бесплотен.
Неизбежного вонь гниения
В ароматах мастик, клея.
В полумраке сводов хмелея
Почти верю
В сотворенье за семь дней.