Буде

Не треба від тебе не слів не дарунків
Не кинутих в розпалі гніву слів.

Не з’ясування на людях стосунків.
Бо це є знущання з моїх почуттів.

Лише відпусти мою душу на волю,
Загоїти рани від давніх образ.

Дозволь зрозуміти, що сталось з любов’ю
Все з часом я впевнена буде гаразд.

Не квапся благаю, всі висновки потім,
Для слів беззмістовних зараз не час.

Думкам так потрібен омріяний простір.
Який приведе все до ладу у нас.

.
Рішення ті про які пошкодую
Не в змозі прийняти, занадто ще рано.

Краще я ще раз усе обміркую,
Не турбувати щоб серце задарма.

Я пропоную повірити щиро
Коханню яке нам серця сповиває.

Без цього нічого у світі немиле
Без цього життя сенс відразу втрачає.

Я пропоную тобі зачекати,
Все, що було промине непомітно.

Все ж пропоную не нервувати
Хмари підуть і знов буде світло.

І пропоную не турбуватись,
Я все зроблю, що від мене залежить

Якщо нам судилося закохатись...

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в...

Я сейчас тебя вырвала
С корнем. Уничтожила
Бесследно. Голова
Без воспоминаний больше
И силы чувствую:
Откуда они? тоньше
Становятся чувства.
Чешки чувствуют землю,
Кожа впитывает солнце,
Руки крепнут.
В глазах море.
На шее поцелуи,
На животе оттенки,
Когти крепнут,
Нервы стынут.
Ощущения-супер.
Тебе так же?
Я сейчас свободно
Слышу ветер.
В сумочке груз –
В сердце свободно
Есть места. Подбегайте.
Могу принять. Но осторожно
Совсем не близко.
Ближе нет – совсем чуть-чуть...

Чому на серці порожньо буває,
Коли тепла мені не вистачає?

Чому так важко запитання будувати,
Коли так легко відповідь шукати?

Я опинилась серед дня і ночі.
Між небом і землею я живу...

Не поміча. ні зірок, ні сонця:
Одна по вулиці іду...

Іду з надією одною -
Зустріти свою долю гомінку.

Попліткувати, розпитати
Про те що буде, що було.

Та зустрічі шукала марно!
Обабіч ти зі мною йшла.

Мене не пестила, не цілувала,
Й дарунки рідко ти мені вручала.

Та як не як...

Нехай кожен день для Вас буде казкою,
І хай чоловік Вас радує ласкою,
Хай дітки про маму бдайливо піклуються,
І неодмінно хай мрії всі збудуться!!!

Тихе світло дальнього вокзалу,
Розставання потай на сльозах,
Ти мені чогось не доказала,
Я тобі чогось не доказав.
В сутінках задумливої ночі
Знов рушають наші поїзди,
Тільки серце попросити хоче:
"Залишись зі мною назавжди..."

Приспів:
Ти мені потрібна назавжди,
Щоб сховати долю од біди,
Розділить веселощі та біль
Так, як ділять люди хліб і сіль!
Ти мені потрібна назавжди,
Як повітря, як ковток води,
Для живого світла і тепла,
Я молюсь, щоб поруч ти була!

В твоїх очах якісь...

Не скорби, милый мой. Ты о том, что случилось.
Пусть хорошее в памяти будет твоей.
Что хотел ты, и то, что когда-то не сбылось
Пусть не буде злым роком, о том не жалей!

Всё плохое осталось за кадром, поверь мне.
Впереди только счастье и снова мечты –
Не мираж, не обман, а надежда и вера..
Как люблю я тебя и как нужен мне ТЫ!

Нельзя женщину одну
Оставлять надолго
Она буде думать мыслями,
А это плохо
Очень плохо!
Потому, что больно

Женщина одна скучает,
Любимая одна звереет
Почему ей плохо, она не знает,
Без любимого она болеет

Нельзя ей одной надолго
Если ей будет плохо,
Тебе потом будет больно
Не оставляй ее одну
Надолго!

Украiнськi козаки, що не знали втоми,
боронили Украiну вiд лиха й полону.
Пам'ятають Днiпра хвилi, Хортиця старенька,
козака як проводжала у походи ненька.
Хлопцi бравi та вiдважнi йшли в похiд за волю,
за свободу Украiни, за рiдну тополю.
Буйнi голови поклали за кетяг калини,
за родючi землi милi, цi душi безвиннi.
Пам'ятаемо ж героIв, на чолi з Богданом,
що вiдважно воювали з ненависним паном.
Украiна наша люба буде вiчно жити,
завдяки козацькiй славi!
Хай гудуть...