Буде

Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.

Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.

Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.

І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.

«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»

Не...

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Що твої думки?- то полохливий вітер
Що твоє життя? - то примарний сон
З твого серця проростуть рожеві квіти
Коли займеш свій підземний трон

У яку мить ти почуєш подих світу?
Які осяють твоє чоло зірки?
У вогкій землі нескінченне літо,
У вогкій землі завше праведні часи

Сумуватиме чорне хмарне небо,
Чи захід - буйний та стрімкий,
Твоє життя залишить себе,
У памяті людей прозорій і тривкій.

Що було зі світом і що буде?
Зі сторони могилля все одне
Буде те ж саме і ті самі люди...

Ослеплены свеченьем тусклых лет,
Склонялись мы пред огнищем порока,
Но очи буде горний фиолет
Обвел -- сия не гаснет поволока.

В Элизиуме темный пурпур астр
И образы Руфь пестовала взором,
Серебряные гаты Зороастр
Гранил ее алмазным разговором.

Сновиждений тех краска тяжела
И стерта, аки погребное злато,
Небесная молитва истекла,
Теперь вовек не зрети нам, что свято.

Не зреть когда и нечего жалеть,
Елико это вижденье лукаво,
Мы сами цвет несем и уцелеть
Меж черемниц светясь...

Яков Есепкин

На смерть Цины

Триптихи и трилистники


I

Хоть бы скорбь нам простят -- не хотели скорбеть
Мы, Господе, в алтарь Твой затиснулись краем,
Смерды ж бросили всех по карьерам гибеть,
Звоны святны пия, без свечей угараем.

Нищи мы во миру, царевати сейчас
Нам нельзя и сойти невозможно до сроку,
Вот и празднуем днесь, коемуждо свой час,
От пеяний жалких много ль странникам проку.

Змеи тронно вползли в богоимны сердца,
В пухе цветном персты, буде трачены лики,
И...

Символ у символі знайдено
Знайдено код для життя
Того життя яке вічним є
Вже не торкнетця нас забуття

Гіпноз розсіявся як туман
Життя як цвіт забуяло
Й нічого немає що мучило нас
Бо диявольська сила вся пропала

Тож поклонімся Матері Землі
Матері Янь Богині Нашій
Нехай не буде більш Вона у забутті
Хай імя Янь вічно буде знами!

Подаруй мені фото своє
Я поставлю його на віконце
І коли буде хмарно мені
Ти зігрієш як вранішнє сонце

Подаруй мені фото своє
Твої очі чарівні мов зорі
Твої очі, мов чиста роса
Й, загадкові, як сяйво, у морі

Подаруй мені фото своє
Закохаюсь у нього, безтями
Заглядатиму в нього, щодня
І можливо, з безсоння, ночами

Подаруй мені фото своє
Ти для мене , троянда чарівна
Загадкове сузірְ’я, міраж …
Ти для мене, казкова царівна

Подаруй мені фото своє
Я поставлю його на віконце...

Из сердца выкину тебя
Забуду, навсегда забуду!
Устала жить, тебя любя,
И больше никогда не буду

Тебе писать, звонить ночами,-
Не вижу смысла в этом я.
Я умолять тебя слезами
Уже не буду никогда.

Устала жить одной надеждой,
Смотреть на фотографию твою…
Не буде ничего у нас как прежде,
Я спрячу глубоко свое «люблю».

Надоедать тебе не буду,
Про чувства нежные, твердя.
Возьму и навсегда забуду –
Из сердца вырву я тебя!!!

Конец страданиям моим!
…И сердце вдруг освободится...

Растительность меняет ипостась,
И ряженые грубыми руками
Крестьянку украшают, веселясь,
Корой дубовой, листьями с цветами,

И девственница сельская к ручью
Бежит, к благоухающей поляне,
Чтоб песнь могли хвалебную свою
Пропеть живому дереву крестьяне.

Безмолвствуя, на нивах и в садах
Обильный урожай дарят благие
Царицы, отражаются в водах
С кострами рядом девушки нагие.

Всей млечностью сверкают бедра их
Сквозь дымную вечернюю завесу,
Русалки волокут к реке одних
Топить, а...

ЯКОВ ЕСЕПКИН

ЛИТИИ В ОДЕОНЕ

I-XX

I

Восстенаем, Господь, в слоте черных иглиц,
А сидят за Тобой фарисеи одесно,
Не узрят ангелки наших траченых лиц,
Звоновые Твои не живятся чудесно.

Ах, высоко лились золотыя псалмы,
Искрашали трухой нищету дарований,
Только сохнут и днесь на хоругвях гурмы
Василечки от сих иродных пирований.

Вижди, Господи, нас, буде слава Твоя
Не превянет-горит, осеняя церкови,
Гордовые певцы умножали ея,
Горла их пропеклись чернозмейками крови.

II...