Буде

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...

Одного разу на морозі
Пилась горілочка мерщій…
Два козаки на дранім возі
Везуть і третього (без мрій).
…зла хуртовина тре обличчя,
Кипить під носом кутірьма,
У двох давно замерзли лиця,
У третього ж, мабуть, труна?!
…й гуляли добре на весіллі,
Всі схаменулись того ж дня,
На всіх накинулися злидні,
І двоє з них вже відчува…,
Що злива вогняного зілля
До зубожіння довела,
Гріх спонукає і прозріння,
Десь, у зальотного кінця…
Козак, що зліва, знов керує
(Щось для сугрєву діставав...

Десь тут земні вихряться струми,
Вітри разючі цокотять…,
ЛЕСЬ супротивить точку сили,
Він знов чатує рибку в снасть…
…ох, лихо – закінчились черві?!
Та ж це є фінішний колапс,
Тут час, як раз, клювання вперті,
Мож, вірогідний мнеться шанс…
…й рибак знаходить білу тріску,
Усе здійнявши навкруги,
І олівцем там ставить риску,
Червоний напис – черв’яки!
Й кидає в воду це творіння,
Яскраво розійшлись круги,
Також, спарились і сумління,
Що рибка буде – хоч куди?!
Гачок на трісці у...

Йшли іспити у школі, як кажуть – без сучка,
Усе на рідній мові, спочатку – до кінця…
Й питає жваво вчилка худого молодця:
Назви ж мені хлопчина всі місяці – сповна…
– Лютень, січень, травень…(а про грудень він забув),
Тож думав…, зробив сажень (хоча б так не заснув)…
Розгублена та вчилка підказує мерщій,
Показує ж на груди, щоб думав кмітливій…
Так, каже учень: Сисень… та ж руки опуска,
Кінчився мабуть кисень – головою все хита…
Чи – Пузень, …далі училка руки вниз веде,
Мож – Писень...

Зібрання вирує в залі – Данило мнеться у стола,
Заяву ж Галі розглядає (жінка вже живе без сна).
Бій пияцтву виглядає, як ціль доктрини без кінця,
…й колектив наполягає у прочуханці гаманця!
Ось, виступаючий хитає головою що є сил,
Плідно хлопця докоряє – заявляє – німий дебіл…
Така в світі «напряжьонка», мандрують запахи чуми,
Той, як смажена тушонка, у чарці мне свої боки…
Тай задав йому питання, одне – про атомну війну,
Що він чув про ці страждання та як сприймає цю біду...

Сидить Вовочка у класі – очами крутить в голові,
Твори пишуться сьогодні про всі могутності весни…
Тиск здіймається у часі і зміст гуляє навкруги,
Всі явища безповоротні – приєднались до мети?!
Згадав «писар» мимоволі про батьків припис на стіні:
- Не ловіться Божевільні на най «пекучі» мідяки…,
На гарнесенькі усмішки, на запах пудри по весні…,
Не крутіть плаття вертливі, бо дай – до самої зими!

Це зробило свою справу – змінивши тему, Вовка враз
Згадав могутнішу проблему – батьків...

Потухший взгляд. Взлохмоченные волосы.
Огнём страстей душа обожжена.
Уж позади дорог чернеют полосы.
И впереди дорога не ясна.

Симфонию любви предав забвению,
На дне стакана счастье утопив,
Любимых погасил он глаз свечение,
Порог святого чувства преступив.

По пьяни раскрывалась подноготная.
Беспочвенно мог зря он ревновать,
Свет белый превращая в преисподнюю.
Был сам не в силах это осознать.

Казался тихим он. Но черти в омуте
Притихшие сидели на цепи.
Любимую готов...

І знов громаду підштовхують до урни
Віддати голос свій в підтримку кандидата.
І знов маячать перевибори і тури,
І кошт людський цим "перегонам" сплата.

І кожен вибір не дає надії.
За кожним разом стан дедалі гірше.
Програмам всупереч розгортує події,
Країну злидні стискують все більше.

Та й вибирають люди не програму –
Того, хто більш правдиво обіцяє.
Хто найчастіше просторікує з екрану,
Великі гроші на «розкрутку» має.

Один на одного без жалю ллють грязюку...

Мої мрії без тебе не можуть,
Як не можуть рослини без сонця.
Я вмираю без тебе і ніхто не допоможе.
Більше нікого не має біля мого віконця.
Я кохаю тебе, вірний мій друже.
Ти для мене найцінніша людина.
Я кохаю тебе дуже-дуже.
Допоможи мені – я без тебе не можу.
Тяжко проходить доба за добою.
Я частіше тебе закликаю.
Ну згадай же, як було нам з тобою.
Це було щось схоже до раю.
Я знаю, твоє кохання до мене
Живе і сьогодні, але тобі не до того.
Хай планета буде вічно зелена,
Але ти...

Місяць в веселковім ореолі
Пролива на землю срібне світло,
На нічліг спішать маршрутки кволі:
Напахалися за день – набридло.

Місто сонне, в парках стало тихо –
Десь-колись загавкає собака.
Поступово в житлах гаснуть вікна –
Мешканці втомились і йдуть спати.

Вихідні минули – завтра знову
Понеділком розпочнеться тиждень.
Знаю: пролетить він дуже скоро.
Сподіваюсь: буде він не гіршим.

Івано-Франківськ
29 листопада 2009р.