Сон про півня

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в мене три бажання швидше загадайте!
Не звичайного ви півня в курнику тримали,
як відпустите, зроблю щоб не забажали!
В баби мова віднялася, не чувала зроду,
опустилася сокира, сіла на колоду.
- Що ж якщо оце не сниться згодна я з тобою,
враз повірю якщо зробиш мене молодою.
Тільки встигла проказати очі опустила
ніжки гарні молоденькі - мало не зомліла.
Та не вже, очам не вірю, як могло це статись?
з баби стала молодиця по дворі мотатись.
Так, на друге давай хату нову та велику,
Хай сусіди всі говорять - дає баба шику!
А на третє, в молодиці очі заблищали,
замінить діда Петра баба забажала.
Хай він буде молодий з крепким сильним станом
матиме автомобіль і зовуть Степаном.
От тепер я заживу, от тепер станцюю!
Розсміялась баба, раптом хтось у бік лупцює
- Ганю, Ганю та вставай, годі вже сопіти,
вчора ти пообіцяла борщику зварити.
Баба скочила мершій, дід Петро гукає.
Сонце в вікна загляда, очі виїдає.
-Оце так, оце так сон, гріх було й будити.
Пробурчала й почвалала півника ловити.