Балада про госпітальєрів

Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.

Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.

Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.

І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.

«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»

Не скорились хрестоносці,
Розсипаючи кляття:
«Ми невірним не здамося –
Нам в безчесті не життя!»

Штурмували сарацини
Замок гордий день за днем,
Та твердиню їм не взяти
Ні мечем, ані вогнем.

Тож зібрали бусурмани
Раду: як же тут чинить
Порішили, що лиш зрада
Зможе браму відчинить.

Тут же й трапилась нагода
Довершить їх чорний план,
Бо потрапив до полону
Ключник замку – кастелян.

Катували бранця довго,
Він усе ж зламавсь вночі:
Обіцяв що буде ворог
Мати від воріт ключі …

Бранця вивели під стіни:
«Нумо, рицарю, гукай!» -
«Мій наказ: фортецю здати» -
Він арабською сказав…

Та підвівши очі вгору,
По-французьки що є сил
Крикнув: «Ні ж бо! Всі до зброї!
Бийтесь, як Господь звелів!»

… Достеменно невідомо,
Що надалі стало з ним,
Але Крак осаду встояв –
Відступив Салах ад-Дін…

Серед дикої пустелі,
Де не стрінеш деревце,
Замок виситься на скелі –
Замок Крак де Шевальє.

Там жили відважні люди –
Славні рицарі Христа.
Слава про їх подвиг буде
Переходить з вуст в уста…