Навь

Я дивлюсь в його темні як ніч очі…я вже майже не чую того що він говорить, чомусь мені це більше не цікаво. Я розумію що чогось не вистачає…чого саме? мені бракує слів, мені бракує думок…бракує іще чогось…- зникло притяжіння, його більше нема. В нього дещо пожмаканий, втомлений і вимучений вигляд, він і досі вариться у якихось своїх справах при цьому як завжди впевнений у собі щодо мене…щодо всього навколо.

Я дивлюсь у вікно і не розумію що взагалі я тут роблю, вже так давно загинули всі...

Популяризация интересного…

Баба-яга (Баба Яга, Яга, Яга Виевна) – темная колдунья из древнеславянской мифологии, дочь Вия, жена Велеса. Многие сказки, написанные в те времена, когда наши предки уже потеряли исконный смысл мифологических образов древности, показывают Бабу-Ягу в облике старой страшной женщины, которая живет в Избушке-на-курьих-ножках на самой границе Темного леса.

Между тем сущность этого легендарного персонажа представляется гораздо более любопытным клубком разноплановой и...

КРЕСТ

популяризация интересного и необходимого…

Ведическая Культура Славян и Ариев придает кресту огромное значение. Этот сакральный символ несёт в себе колоссальный смысл. Он символизирует безчисленное множество значений, явлений и образов во всех трех осознаваемых нами мирах: Нави, Яви и Прави.

Разнообразных изображений креста у Славян и Ариев насчитывается более 144-х. И это только основных! Однако, в отличии от неподвижных крестов инородных религий, Славяно-Арийских крест, как и...

Вітер тихо пройшовся по даху будинку рознісши пил здається столітньої давньості, місто завмерло в полуденну спеку на вулиці зрід видно було людей які поспішали, митушилися аби тільки заховатися від сонячних променів випікаючи кожну живу клітину планети. Хмари бігли за обрій не дивлячись в низ, розкривши наповну свої крила; вітер тихо і ніжно лелів її нужну шкіру і почервонівші очі від десятка слізних ночей, з даху багато поверхівки було видно всю красу міста гори які зеленими стінами оточили...

Вона зайшла до під’їзду і важко прихилилась до стіни. Нарешті вона майже вдома. Ще кілька кроків і відчує тепло своєї подушки. Вона ридатиме в неї до ранку. А вранці збереться й піде на пари, наче нічого не сталося. Вона не хоче, щоб він дізнався, що вона страждає.

Або вона піде до найближчого бару і нап’ється дешевого вина. Ні... Так низько вона не впаде. Через нього, негідника, - напиватися? Пекла жага помсти. Такої, щоб на все життя запам’ятав! Краще вже померти. О! Гарна ідея. Тільки як...

Не розказуйте мені, що життя прекрасне… Не треба мене переконувати, що в цьому мерзенному житті є щось класне. То все неправда. І в тому я вже переконався… Одна бездонна байдужість… Про яку цінність життя можна говорити, коли саме воно нікому не є потрібне.

Що є людина? Та сама тварина, комаха, хробак… Ну чим вона відлічається від них. Тіло складається з тих самих компонентів. А мислення!!! Чим відлічається воно? А нічим, прості інстинкти, тупі звірячі інстинкти…

Але в глибині моєї душі...

У нашому житті є інша мета — підняття рівня свідомості,

а не просто збільшення загального обсягу знань.
Інаят Хан Хідаєт

Тема самовдосконалення та розвитку людських якостей, можна сказати, вічна, при цьому мудрі люди часто повторюють, що найважливішим завданням для кожної людини є розвиток його власної свідомості.

Незважаючи на очевидну важливість теми, серйозних і якісних матеріалів, присвячених цьому питанню, не так вже й багато, хоча періодично все ж з'являються цікаві роботи...

Популяризация интересного…

Кощей (правильный вариант – Кащей) – культовый персонаж славянской мифологии, чей народно-фольклорный образ крайне далек от изначального. Кощей Чернобогвич был младшим сыном Чернобога, великого Змея Тьмы. Его старшие братья – Горын и Вий – боялись и уважали Кощея за великую мудрость и столь же великую ненависть к врагам отца – Ирийским богам. Кощей владел самым глубоким и мрачным царством Нави – Кощеевым царством, в котором располагался Лунный Чертог, обитель...

Аспид – в мифологии древних славян крылатый змей, сын (либо воплощение) Чернобога, командующий ударными легионами темного воинства.

Аспид представлялся нашим предкам, как чудовищных размеров змей с птичьим носом, двумя хоботами и огненными крыльями (по другой версии крылья монстра состояли из алмазных, изумрудных и сапфировых пластин). При этом тело Аспида имеет абсолютно черный цвет (отсюда и происходит выражение – аспидно-черный).

Аспид живет в горах и никогда не садится на землю, так...

Квітів люди не шкодують. З легкістю руки вони їх зривають, топчуть їхні руки і йдуть далі, навіть не оглянувшись. І зовсім не важливо, що квіти згодом помруть на їхньому підвіконні. Це вже нікого не цікавить. Невже їм приємно дивитись, як погибають інші? Люди не вміють цінувати красу, так само, як не вміють цінувати все що мають.

Жила на світі одна квіточка. Її багато разів зривали, топтали, ненавиділи, але вона виживала. Та одного разу ця квітка обмерзла на морозі. Всі вже були покинули...