Янгола

Ніч. Світло машин обкрадаючи озирає кімнату, шукаючи чогось цікавого. Нічого особливого не побачивши, швидко тікають, сховавшись за вікна. Цього не може побачити людина, яка спить ніччю. Цей краєвид бачать нічні роздуми людей, які як світло машин: то з’являються, то зникають.

Саме в одну з таких ночей, дивлячись у стелю, про щось думала дівчина. Вона вже давно не може спати ночами: її думки не відпускають в вигаданий світ сону.

Ця дівчина ніколи не була частиною цього світу. Її ніхто...

Вітер тихо пройшовся по даху будинку рознісши пил здається столітньої давньості, місто завмерло в полуденну спеку на вулиці зрід видно було людей які поспішали, митушилися аби тільки заховатися від сонячних променів випікаючи кожну живу клітину планети. Хмари бігли за обрій не дивлячись в низ, розкривши наповну свої крила; вітер тихо і ніжно лелів її нужну шкіру і почервонівші очі від десятка слізних ночей, з даху багато поверхівки було видно всю красу міста гори які зеленими стінами оточили...

Вона зайшла до під’їзду і важко прихилилась до стіни. Нарешті вона майже вдома. Ще кілька кроків і відчує тепло своєї подушки. Вона ридатиме в неї до ранку. А вранці збереться й піде на пари, наче нічого не сталося. Вона не хоче, щоб він дізнався, що вона страждає.

Або вона піде до найближчого бару і нап’ється дешевого вина. Ні... Так низько вона не впаде. Через нього, негідника, - напиватися? Пекла жага помсти. Такої, щоб на все життя запам’ятав! Краще вже померти. О! Гарна ідея. Тільки як...