Життя бумеранг

Яркое пламя души своей не прячь!
Она не простит тебя, если ты будешь скромным.
Не бойся препятствий, провалов и неудач.
Ты даром владеешь поистине огромным!

Ты – Бога частичка, творения венец,
в союзе с огромной мыслящей Вселенной!
Ты – Богу подобен! Ты – Его Сотворец!
И каждый твой помысел – в вечности нетленный.

Твоё восприятие строит твой личный мир.
Твои убежденья к тебе бумерангом вернутся.
Таится в тебе источник мощнейших сил!..
От сна повседневности просто сумей проснуться...

Мов грім з небес ясних,
Кохання в серце увірвалося.

Я у полоні почуттів своїх.
І досі не збагну, що сталося…

На крилах янгола летить воно,
Мов рятівне благословення,

Цього шукало серденько давно.
Даруючи мені натхнення.

Воно прийшло у серце назавжди,
І сповило його мов ненька.

І додало в моє життя краси,
І надало наснаги в сьогоденні.

Серденько прийми кохання,
Теплий промінь почуттів.

Виконай мое бажання,
Дай натхнення у житті.

Для єдиної людини,
Серед всіх, що на землі.

Ти відкрий свої світлини,
Своє бачення краси.

І у жодному щоб разі
Не наважився ніхто.

Знищити цей світ прекрасний.
І спаплюжити його.

Серденько прийми кохання,
Найпалкіше на землі.

Виконай мое бажання,
З теплим промінцем весни.

Воно чудове і тендітне,
Воно дає життю натхнення.

І серед слів різноманітних
Розвіє сірість сьогодення.

Потрапивши в цей світ чудовий
Неяковієш на хвилину.

Ти вириш, що обов’язково,
Знайдеш омріяну світлину.

І те эдине в світі слово
У серці кожної людини,

Душа з яким ніби розквітла.
Все навкруги здатєься миллим

Коли важливий кожний дотик,
Коли приходить в день звичайний -

Той дивний і чарівний поклик
З яким душа і серце сяють...

Я пісню тобі заспіваю
Про щирість кохання мого.

Я мрію у пісню вкладаю,
Як стежку до серця твого.

З’єднаються наші серця
В частину життя невід’ємну.

В великі, святі почуття,
Щирі, чудові, взаємні.

Я пісню тобі заспіваю
Про поклик моєї душі.

Про те, що я в вірші вкладаю
Щоб їх дарувати тобі.

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Меня преследует злой рок,
Пытая пагубною страстью,
Хотя давал не раз зарок.
И вот опять иду ва-банк,
Пленившись трефовою мастью.
Вернулось все, как бумеранг –
Горю в аду, купаюсь в счастье.

Поставив все на даму треф,
Не вижу выигрыш в финале,
Но не согреешься, истлев.
И мушкетерской чести знак
Пленяет в карточном угаре.
Ты – яркий свет, ты – бездны мрак,
Ты – бог, ты – капелька кураре.

Я пью тебя, не видя дна,
Желаний жажду утоляя.
Хочу испить судьбу сполна.
Когда в...

Була в Миколи давня мрія
жінок багато в хаті мати,
Горпина, Христя та Марія
одна варити, друга прати.
Та гарні всі немов з екрану,
одна за одну ніби краща,
не підіймаючись з дивану
собі розмріявся ледащо.
В солодких мріях задрімавши,
немов насправді сон він бачить:
усіх до хати їх зібравши
роботу їм окремо значить.
Одній прибрати, тій варити,
другій попрати, третій шити.
А п,ята яблука збирає,
а шоста садить чи копає
і сьома щось в садочку бгає,
а восьма подушки...

Кто их создАл и что в душе у них?
Безумство действий - труднообъяснимо…
Как только держит мать Земля таких,
Кто властвует их душами незримо?

Такие могут осквернить печаль,
Любовь разрушить и убить надежду.
Им не дано страдать, им ничего не жаль -
Не остановит плач безумного невежду.

Животными их даже не назвать.
У них в душе нет ничего святого !
Способны лишь хамить, плевать, топтать,
Не понимая правила простого :

Всё возвратится бумерангом вспять -
Все слёзы жертв, их стоны...