Зарубежная поэзия

Вже сили немає не чути, не знати...
Мій розум спіткнувся і впав, і болить...
Куди ж ти поділась? - У кого спитати?
Із очей моїх другий день моросить...

Невже ти змінилась до мене? - Зневіра
Мене оточила й цькує, ніби пса...
Спаси мене з темряви! Ти ж така біла!
Ти диво! Так треба твої чудеса!

Твій голос і сміх, я так скучив за ними...
Невже ти навмисно насипала сіль
У серце моє?.. Як то так, то не стримуйсь!
Всади в нього лезо... скажи щось... убий...

Земле моя,Україно,
Мій дім, моя Батьківщино!
Ти багата на землі родючі,
На степи,на лани й на барвінки квітучі.
Ти минуле славетне несеш у віках
І не вмре, незагине слава в роках.
Ти поетів безсмертних нам принесла,
Шевченка славетного дух невмира.
Україно! Твоя мова пташина,твої ріки
Й озера, червона калина,
Твої символи вічно живуть у серцях,
Не згорять, не потонуть в безкраїх морях...!!!

Сиджу та сумую біля вікна
Сиджу та гадаю “Чому я така?”
Краплинки стекають напроти вікна
Як мені зрозуміти “Чому я така?”
Чомусь хочется плакать, сліза не стека
Мабуть посміятись, бажання нема
Якись дивний характер, утримка не та
Хто мені відповість “Чому я така?”
Соняшний промінь прорізав нудьгу
Сумування залишив, зрадію йому
Від душі посміхнусь, все ж добре навколо
Захотілось стрибати, побігти у гору
В голові прояснилось, співає душа
Гарне життя, та і я хороша
Раптом “Стій...

Geliebte!
Komm Zu Mir,
Bitte...

Blue evening goes to deep blue night…
I’ve tired to regret
About those secret things I might
Uproot out of my head.

But something in my heart goes big
And I know its both names:
The first is Love that came to me,
The second's Poison Taste

That will stay in my chest and veins
When you break all my hopes.
But better pain than empty space;
Just give me one more dose…

Доля мені подарувала
Мої нестримні почуття.
Мов пісню лебеді співали,
Крильми тримаючи життя.

Не знаючи людської мови,
Ці птахи, вірність бережуть.
То не про них, пусті розмови.
Коханням височить їх путь.

У загадковім сподіванні,
Стремлінь, замрійливий політ.
До сонця, донесе бажання
І зустрічі щасливих літ.

Доля мені подарувала,
Твої нестримні почуття.
Мов пісню лебеді співали,
Крипльми тримаючи життя.

Наталія Максименко
10.02.2011 р.

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...

За вікном, біліє тихий вечір...
Двір, у снах зимових, спить.
Сніг, лапатий, падає на плечі.
На морозі, сонечко згорить.

І розкотяться, по небу, ясні зорі.
Місяць, спалахне, посеред них.
Білосніжним таїнством, надворі,
Гомін, десь за обрієм, притих.

В сон поринули, великі і маленькі.
В Колисковій тиші, мріє ніч,
Щоб додому повернулися Лелеки.
І сплели гніздо, поміж узбіч.

Щоб додому, повернулися Лелеки,
Як настане, рання, весна.
По дорогах, близьких і далеких,
Їх любов, на...

Любов здавалося б така прекрасна,
Коли з очей лунає ласка,

Коли турботой серце оповите
І небо радістю покрите...

Проте оманой темной осліпило...
Кохання мені очі засліпило.

І раптом почались страждання,
Ночами темними душі карання...!!!

Я сплутала міраж кохання,
Коли шукала чистого зізнання,

Коли чекала щастя і тепла.....
ПРОТЕ його я так і не знайшла!

Свята Україно,
Свята Батьківщино,

Мене ти, як ненька з дитинства учила:
Любити Вкраїну, і верби зелені,
Калину червону, і спів солов’я.

Батьків поважати, знання здобувати,
Щоб стати в нагоді країні своїй.

А раптом недуга, чи війни прокляті,
Щоб вміла стояти за землю свою?!

Спасибі тобі, Україно.
Спасибі тобі, Батьківщино.
Що в серці вогонь ти моїм запалила!