Разом були

Сім зірок золотих в долонях у Творця.
Сім відданих Синів Небесного Вітця.
Cіяє світ Небес і в райдугах чуттів…
В убогий світ земний від них лунає спів.
Було, що грім гримів, рій блискавок летів.
Звернуть на Правди Путь Господь людей хотів.
Але стихає гнів, лише як шепіт хвиль….
Як докір матерів, що з Неба долетів.
Так Зоряний Дозор з загублених шляхів
Звертає рід людський в Правічний Дім Святий.
9.04.15 Аделина Демиденко

Ф……. молвил речь, трёхпала, и опустил своё
забрало:
- Русланом буду я, авось, никто и не заметит,
гвоздь и самозванца приголубит, Людмила б
(аба)….. и полюбит, ей всё едино лишь бы был,
кощей иль Черномор прекрасный, а лучше ви-
тязи его и молоды они и разны, и не наскучат,
…несуразны, лишь строки, (стих),сказанья пепел,
сожжём его, коль не приметил и не увидел бран-
ных слов, всё по-другому, без основ…
***
Кто без греха? И все мы рядом, идём
шеренгою парадом и крокодилы, и...

Сын дмитрия, кантакузен, в стамбуле,……
что родили и бдели, (словно (в буле(?) еле)
и шишки, что на ели рдели, мария, петербург и
пётр, от лучшего, «не плачь», страданья неумес-
тны, всё вместе, будем или нет, не честны
кондиции все уничтожим, и тайного совета
дым, ты резидент, посланник, (вася, и лиза, что
кричала, нам, снеслася),………
да, лондон и трудок и паче, и остроумия удача,
и бл[а]гочестнаго причина, здесь пусто и….
или нет? корзина, и даже…. не до чина, пред-
восприятия...

Скільки світу – стільки й дива!
Багато усього людина зробила,
Але чомусь все нещаслива.
Мабуть, не те хотіла, не те робила…
Може, в дитинстві забула крила?..
Тоді ж, раніше, була щаслива!..

ТарасТимошенко
19.08. 2016

Восени із дощами та грозами,
Загубили кохання з тобою ми.
Полетіло за обрій лелекою,
Була близькою... стала далекою.

Не чекай, не повернеш, не втішишся.
Ти з другим у коханні освідчишся.
Все минеться надією сльозами,
Восени... із дощами та грозами.

Коте мій, ти аферист:
Вгору піднімаєш хвіст,
Їсти хочеш ти завжди,
Та було б це півбіди;
Робиш вигляд, що й не їв,
Не люблю я шахраїв.

Тарас Тимошенко
21.10. 2017

Осіннє небо, ніч глибока,
Сяє місяць одиноко...
Зірок нема, немов кінець -
Кохали, мріяли... пропало,
Дощем пролилось... перестало,
Втомилося... та навпростець,
Дісталось до віконця, до сердець...
Спізнилося, не втрималося - впало.

А чи було... що звечора до рання...
Шукало нас... загублене кохання.

Не тримай образу, взяту за основу...
Не випробуй долю... серденько щемить,
Все пройде... рідненька, промайне і знову -
Вечора чарівного зіронька блищить.

Не плекай надії сповнені журбою,
Не чекай кохання мимолітну мить...
Пригадай, як поруч були ми з тобою -
Щастя, поміж нами... солоденько спить.

Все минає... та буває,
День, коли душа згасає
І злітає в небеса.
Тиші, спокою шукає,
Де була допіру - знає,
Та зістарилась краса.

Отоді - все повернеться,
В кожній хаті відгукнеться
День, залишений тобою -
Кожен подих, кожна мить,
Там, де совість ще не спить -
Опоясана журбою.

А от мыслей может быть,
Больно тоже.
Помоги их изменить,
Спаси Боже.

Помоги не думать злых,
Жить их гневом.
Чтобы я не сделал их,
Плохим делом.

В синеве небес плывёт,
Дирижабль.
Я во сне среди болот,
Вокруг жабы.

И их речи: буль-ква-ква,
Мне противны.
Неприятны их слова,
Вонью тины.

Зло от мыслей от плохих,
Сны-болезни.
Не пускайте люди их,
В жизни песни...
Марковцев Ю.