На вече свободы

Жила у Кума бліда корова,
У Куми-сусідки – чорнявий бик,
Вона водила його за рога
І на вечір був у хазяйстві шик…
Важну здумали чинити справу,
І худобу звели у темний двір
На побачення в шлюбну отару,
Й двосторонній задіяв договір!
Ось, здійнявся бик у певні лави,
Замукала блідаста та кричить,
Дощик мжичить на зелені трави,
У Кума ліве око теж дрижить…
Нишком тішились та все гадали,
Як поділити лотерейний куш,
Обласкати вдачу й замочити
Оте природне прибавлєннє душ…
Процес...

Лишь глупцы пренебрегают адом –
Выбор всё равно давно исчез.
По следам Набокова с Де Садом
Я сквозь щели Рая в Ад пролез.

«…Я свободен!» - пел в кандальном звоне
Лжемудрец с улыбкой дурака…
…Римский папа в трепетном поклоне
Грех с ладони Зигмунда лакал…

…В деградации цивилизаций
Моххамед узрел Аллаха след…
…Наш Мінздрав гуманным оказался –
Проклял всех нас с пачки сигарет…

… И ушёл, вещички не собравши;
Все оставил нам – и СПИД, и Рак…
…Слёз не пряча, Ладен с Бушем-младшим...

Знов – Ку-Ку, Ку-Ку – кукує міф «Кукушки» уві снах,
На природно рідній мові у могутніших лісах…
…й десь, у центрі ліса, з дуба незалежну пісню ллє:
Ой, Зо-Зу, Зо-Зу… Зозуля*…й щось «зозується» не те…

…крик зверта вона до долі – де ж оті яскраві дні?!
Й світить сонце, стають зорі, нема ж світу по весні?!
Може криз у самій волі, що блукає та реве?!
Відсутні ж зустрічі любові з вірою, що гниє!

Сіра ж пташка на природі спільну пісеньку веде,
На ланах та в щирім полі шлюбний гомін...

Туман…
На місто вечірнє упав,
Туман…
Людей одиноких укрив,
Туман…
Я зовсім не бачу підстав,
Туман…
Для сліз і образливих слів
Туман…
Хоч грудень, та тепло іще,
Туман…
Підемо гуляти у парк,
Туман…
В обіймах зігрію тебе,
Туман…
Нам разом так добре – ще б пак…
Туман...

Сегодня три года исполнилось Саше!
Никто мне не скажет, что ем мало каши.
Никто мне не скажет, что пью мало чаю.
А скажут - "дурак" - я всегда отвечаю!

Я очень хороший и вежливый очень.
Ложась, пожелаю: "Спокойной всем ночи".
Но, правда, такое случается часто,
Что спать я ложусь далеко после часа.

И мама ругается - сильно-пресильно,
Но против меня она просто бессильна!
Я очень упрямый и трудный ребенок.
Такой я всегда, прямо с первых пеленок.

Таким я останусь, наверно, навечно...

Чому ж любов згубилась у світах?
На вітрі змерзла? Втілена у тиші?
Листи до тебе гречні пам'ять пише,
Слова горять-палають у рядках.
По вінця серце залива сльота,
Але ж воно надіею ще дише.
Чому ж любов згубилась у світах?
На вітрі змерзла? Втілена у тиші?
А тільки вечір зорями віта,
І я між них знаходжу смутку нішу.
Як добре, що світи від них ясніші.
Пливе із неба злива золота.

Чому ж любов згубилась у світах?

У зоряній брамі
Відкритого неба,
Місячне сяйво
Нас кличе до себе...

Тихо лунає
Вечірній десь спів...
Серце бажає
Любові, без слів...

Коварен злодей, а герой безупречен.
Навстречу врагам поднял меч богатырь.
Кресты – от нечистой, обузу – на плечи,
На вече – рядить, да к беде – нетопырь…

Кощей безобразит, упорен Ванюша,
Кликушей пророчит гадалка судьбу,
В арбу грузит чёрт осовевшие души,
И грушу съел муж с бугорками на лбу.

Река и челны, медовуха и брага,
Скальд сагу запел, а дружина – в дрова.
Слова чудотворны, священна присяга,
На благо Руси тяжела булава.

Полцарства и девку, да ратное поле,
Застолье в...

За вікном, біліє тихий вечір...
Двір, у снах зимових, спить.
Сніг, лапатий, падає на плечі.
На морозі, сонечко згорить.

І розкотяться, по небу, ясні зорі.
Місяць, спалахне, посеред них.
Білосніжним таїнством, надворі,
Гомін, десь за обрієм, притих.

В сон поринули, великі і маленькі.
В Колисковій тиші, мріє ніч,
Щоб додому повернулися Лелеки.
І сплели гніздо, поміж узбіч.

Щоб додому, повернулися Лелеки,
Як настане, рання, весна.
По дорогах, близьких і далеких,
Їх любов, на...

Потёмкинской деревней, бишь, забором
лыткаринским...- ответил сонм ,,Реформ".
Какое ж слово - к оным истечениям? -
Конец, наверно...- Нет! - Ведь лучше есть
( А с тем, и в рифму! ). Пусть - Руси просторам -
ответит Власть - послав благую весть -
деревням..., городкам...- В сих поселениях -
в которых жизнь - как во вчерашнем дне...-
Пусть Президент порхает ( жизнь - в мгновениях... ).
Но проку в том? - ,,Зависла" жизнь - в стране...
И от столицы - вроде - недалече...
И МКАД известный...