Думки

Оптимізм – недолік інформації,
Який в душі бентежить майже все,
В ночі болить совість реформації,
Наче перець купається в глясе…

*
Безсонниця – є дивовижний засіб
Рахувати, всього лише, до трьох,
Й може десь, хто-небудь, і порадить
Прати – до пів четвертої удвох…

*
Молодість – світлі думки про кохання
В надбанні колоритних всіх часів,
Коли старість вторгається в заласся
Подумати з любов’ю, що ти жив?!

*
Медицина – поважності зібрання
Серед людей, де головує зик...

Коханням твоє серце мов сонцем зігрію,
Розвію думки, тих, хто заздрить мені,
Життю подарую найважливішу мрію,
Зізнавшись в коханні я від серця тобі.

Все в тобі, поважатиму, кохаючи, міцно,
Більш не дам сумніватися в вчинках своїх,
Доведу, почуття моє справжнє є, дійсно,
Щоб подумати гірко про мене не встиг.

І, я, не я, і що сталося поки, зовсім не знаю,
Я, чомусь, засмутилась, у останнюю мить,
Щось без тебе на небі сонце майже не сяє
Похмура, якась учорашня небесна блакить.

Я згадую тебе, твої прекрасні очі.
Чому не можу бути зараз поруч я?
Як хочеться до тебе бути якомога ближче!
Але боюсь того що ти не хочеш.
Не хочеш бачити мене з собою поруч,
Боїшся, що не так я зрозумію погляд твій.
Але ж я знаю всі твої думки.
Не бійся, нав'язливою я не буду.
Я хочу лиш відчути подих твій,
Твій поцілунок на моїх вустах,
Твої обійми, що без почуттів
Так гріють мою охололу душу
І тіло, що так прагне відчуття любові.

Моє серце веснонька лагідна заполонила,
Я тебе кохаю міцно від щирого серця,
Це не забаганка, це правда не сердься,
Кохання серденько мов матінка сповило

Як сонечко ясненьке, як голубоньку мою
Ціную я кохання більше за життя
Щоб приводу не було мені для каяття,
Завжди тільки щирою я буду з тобою…

Ніченька темна й ви зіроньки мої яснії
Дякую вам милі за красу вашу чудову,
Таку незрівнянну срібно – кольорову
Вона подарувала мені думки прекрасні.

Річенька глибока, вас, зіроньки...

1

Люблю. Без памяти люблю…
Пусть, даже больше проклинаю.
Я знаю – сам себя гублю,
Но разлюбить и не мечтаю…

Кто ты? Цветок без лепестков,
Ты утро, растерявшее лучи,
Нет, не взойдёт любви росток
Из твоей каменной души.

И всё ж люблю! За что люблю,
И сам не вижу, и не знаю…
Я знаю – сам себя гублю,
Но разлюбить и не мечтаю.

(перевод мной сделан в феврале 2007 г)

Текст оригинала:

Люблю. Без пам’яті люблю…
Хай, може, більше проклинаю.
Я знаю – сам себе гублю,
Але не...

Ми заблукали с тобою в темряві,
Ми чули лише голоси,
Та думки наповнялись барвами,
Я благаю –за мною іди.

Шепіт в кімнаті, в сутінках,
Я шукала обличчя твоє,
Завтра я піду по бутіках,
Щоб купити серце твоє

Сіра ніч білим днем нездужала,
Я чекала дзвінка твого.
Але мрія моя розбуджена
Вже впізнала кумира свого.

Коли ти спиш

Коли ти спиш, на тебе зорі дивляться,
Коли ти спиш, в волоссі сяйво губиться,
Коли ти спиш, твоє обличчя красеня
Коли ти спиш, мій погляд все пояснює

Я не плачу, то є просто почуття,
Я не бачу,бо усвіті ти і я,
Я не чую,лише серце чую я,
Не говорю, бо ти спиш, а я німа.

Коли ти спиш,мої думки на аркуші,
Коли ти спиш, мені на небо байдуже,
Коли ти спиш, у тілі безлад твориться,
Коли ти спиш, душа про тебе молиться.

Прокидайся,ранок війшов до вікна,
Прокидайся,бо...

Втічи у степ від людської пустелі
Й насамоті уголос помолись.
Тим відчини назовні серця двері,
Нічого не жалій і не скупись.

Ось вітерець,– віддай йому всю силу,
І лють твою, і злобу хай бере,
Несамовито хай він віє-виє,
Та в тобі вже нема того, що зле...

Страхи всі з підсвідомості назовні,
За ними зійде сутінків мана,
Вона така тонка, така безкровна.
Їй треба острах? – Хай візьме сповна.

Образи, заздрість – непотрібні речі,
Тому із себе просто викинь їх;
Всі...

Ніяковію... Ось і ти туди ж:
„А скільки заробляєш? Чом так мало?..”
Що тут казать? - Я посміхаюсь лиш.
І відшутковуюсь. Приземленно. Невдало.

Спочатку намагався вести бій:
Ви ж всі читаєте там щось зарозуміле!
Невже ж для вас то лиш до хлібу сіль?!
А власний крок? А висновки? – Несила?!

Кому життя – то лиш війна за скарб,
Той жадібність свою лиш напуває;
У меркантильності палкий азарт,
Та міри в ній, відомо же, немає.

Невже майно – це людяності мір?!
Як зветься...

Ты сама не знаешь,доча,что ты говоришь.
Ты сама от счастья своего бежишь.
Счастье мое в детях,только в них одних.
И еще,внучатах,моих золотых.
Что тебе о муже о своем сказать.
Я на первом - мама,на втором жена.
Я порою,доча мужу не нужна.
Я терплю,я знаю,что мне повезет.
Иногда он трезвый в дом ко мне придет.
Буду думать,доча,что ему нужна.
Я на первом - мама,на втором жена.
Доченька родная,солнышко мое.
Ты пойми без мужа будет не житье.
В мире тысча девок,а мужик один.
Все о нем...