Дощь

дощь дощь дощь дощь
хвощь хвощь хвощь хвощь
в нощь нощь нощь нощь
покажи нам свою мощь

Минають рокИ, наче сплю чи дрімаю -
Прикрість незмінна, а я...
В хаті самітність мовчазну тримаю -
Тиха розвага моя...

Начебто вже, не до краю самітний -
Сонечко вийшло, а ще...
В темну осінню грозу непомітно...
Виплакав сльози з дощем.

Осіннє небо, ніч глибока,
Сяє місяць одиноко...
Зірок нема, немов кінець -
Кохали, мріяли... пропало,
Дощем пролилось... перестало,
Втомилося... та навпростець,
Дісталось до віконця, до сердець...
Спізнилося, не втрималося - впало.

А чи було... що звечора до рання...
Шукало нас... загублене кохання.

А за вікном, кружляє листя, знов
Я чую музики прощальний вальс
Пройшло кохання, як осінній дощ
Є Ти, є Я, нема лиш Нас...

Нема вже нас, нема печалю
ні марних мрій, ні сподівань, ні жалю
Прощальний бал, очарування
Лиш, тиша, спокій і мовчання...

дощь дощь
небо хмуритца
дощь дощь
где же курицы?
да и
белых мух не найдещь
дощь дощь
нет и бабочек
дощь дощь
белым слабо ли?!
дощь дощь
покажи свою мощь!
нужен мне макентощь

Кто ест пиццу, тот радует птицу
Кто ест банан, тот гурман
Натурал ест овсянку
Носит мир наизнанку
Она заворачивает роллы
Под бульбашки Коллы...

Ресторан принимает туман
Апрель вещает в Осень
Угол зрения наискосок
Критика это проседь
Ангельской пыли блаж
Нейроны постылых чувств
Где твой 17й Паж
На что Он Сегодня Дюж?

Танцует, а может пьян
Забылся и всех простил
Прости что я был румян
Не стыдно я просто был
Читал и хотел мечтать
А вредно вода на ночь
А с кем ты хотела спать...

Сьогодні дощ весь день, над містом стукотить.
Північно-Східний вітер щось шукає у дворах.
Чи не мене, краплиночки, скажіть ?
Тебе, тебе - лунає по дахах.

Кружляє вітер граючись зі мною.
Немов би кажучі мені: танцюй, танцюй!
Я обіймав її, захоплений красою,
ЇЇ очей, забудь про все, відчуй!
Солодкий аромат її волосся.
Я дотик її чуйних, ніжних рук.
Поринь у її сердця відголосся,
Я слів її кохання полохливий звук.

О вітре, вітре! Може обернешся,
Південно-Західним, до неї полетиш...

Восени із дощами та грозами,
Загубили кохання з тобою ми.
Полетіло за обрій лелекою,
Була близькою... стала далекою.

Не чекай, не повернеш, не втішишся.
Ти з другим у коханні освідчишся.
Все минеться надією сльозами,
Восени... із дощами та грозами.

З часом птахи підростають,
Маму з татом покидають.
Та летять в далекий край,
Щоб знайти там тихий гай.

Щоб гніздо своє створити,
Та з любов’ю час цей жити.

Так і ти, моя сестра,
Поки в серці є весна,
Своє гніздечко зів’єш,
В дітях щастячко знайдеш.

Чоловік у тебе скеля.
Вітер підійме пустеля,
Скриє сонце, дощ піде,
Але він у тебе є!

В боротьбу за Боже слово,
Він піде на все готовий.
Не зламається, не згине,
Якщо серце в вас єдине!

Тож живіть серед птахів,
Чим вас Бог...

Выцветшая овражь и выгон рыжий…
Мозоль сандалий, огруби - ремни…
Репьяные стяжи и холм бесстыжий…
Пёс шелудивый глиняной кремни…

Розетки цветь и стебель лопушиный...
Ватажная сомлела ребятня...
В отрухьях земь и в запашни мышиной...
Избуха - кладезь старого тряпья...

Ручей в низи запруженый в болотье…
Стегань осотная , жжень камышей…
И жабистое склизкое отродье…
Распуганное лентами ужей…

Там розный вереск, скрып чертополоха…
Сочни шмелей жужжа снуют к скоту...