Життя бумеранг

Ти натхнення, ти радiсть, краса,
Ти моя найважливiша мрiя.

Почуттям непотрiбнi слова
I в цю силу чарiвну я вiрю...

Ти мiй спокiй, ти нiжнiсть моя,
Ти мов ясная зiронька в небi.

I без тебе життя не життя,
Кожна мить - це година без тебе.

Ти для мене i доля i свiт:
Найдорожче за все, що я маю.

Вiн для мене казково розквiт,
Як весною усе розквiтає.

Ти мiй вогник яскравий в ночi,
Що веде все життя за собою.

Ти єдина за всiх на землi
Промiнець теплий сонця весною.

Я...

- Один, два, три, четири, пять...
- Не рахуй, не треба!
- Але ж їх так хочеться в долоньки взять,
Дотягнутись і зірвати з неба.

- Ти знала, що у кожного зірка своя?
- А як таке може бути?
- Он глянь, там, у куточку твоя,
Її навіть голос чути.

Чуєш, кричить вона?
Про твою красу горлає!
Дивись, видна її одна сторона.
Вона наче серце тримає.

Серце своє я тобі дарую.
Цей подарунок справді від душі.
Я тебе безмежно ціную.
Мої почуття уже на межі.

Давно хотів сказати,
Що...

Символ у символі знайдено
Знайдено код для життя
Того життя яке вічним є
Вже не торкнетця нас забуття

Гіпноз розсіявся як туман
Життя як цвіт забуяло
Й нічого немає що мучило нас
Бо диявольська сила вся пропала

Тож поклонімся Матері Землі
Матері Янь Богині Нашій
Нехай не буде більш Вона у забутті
Хай імя Янь вічно буде знами!

В долонях чашу я держу-
Це є Святий Грааль предвічний
Він символ плоду життя є-
Того життя яке є вічним

Отож проснись,Вічність прийшла !
Вона в Сад Едем повернулась,
Бо знайдено утраченний Грааль-
Він перебуває в Лоні Жінки

Життя Граалю дає Душа
Вона поєднана із серцем в тілі
І розцвітає в Лоні Материнському вона-
Оце і є отой Грааль предвічний!

Всё в мире даётся нам по заслугам,
Закон бумеранга вернётся недугом,
Коль ложь отразится, её ты пожнёшь,
И ней заразишься, как только соврёшь.

Бумеранг запускаешь, много не думай,
Коль зеркало криво, в сознании юмор,
Получишь неправду со смехом обратно,
И мир ты воспримешь, быть может превратно,

Чёрные мысли в божественном свете,
Доводят до к смерти, не думай об этом.
Что сам же посеял, так, то пожинаешь,
Причину за следствие, вдруг принимаешь.

Снова заблудшие, ложь во спасение...

Приходит час прошить единой
Гипотетической, всемирной
Нитью Историю, - сквозь дыры(!), *

* *
От автора:

В замысле, работа должна поэтически соединить в единый гипотетический сюжет все идеи, зарисованные мной в поэмах и стихах, относительно Истории Русов-Арий-Славян, в непривычной(!) антропологической цепочке:

«Атлантдертальцы-
Неандертальцы-
Кроманьонцы» -
Русы-Арии-Славяне-Русские,

через первые Цивилизации, созданные Русами, Моноязычную Всемирную Ойкумену Русов, к...

Зорі на небі сіяють,
І знову я бачу тебе.
На зустріч тобі йду, всміхаюсь,
Ніч темна іде і пливе.
Як би ж ти пізнала, як сильно,
Кохання до тебе моє.
Воно, як та річка, невпинно,
Бурхливо та шумно тече.
Я хочу тобі дарувати,
Прозорість кохання життя.
І чисту сльозу того щастя,
Що шле нас усіх в небуття.
Кохання моє пронесу я,
На протязі всього життя.
І зорі на небі сіяють,
Тим світлом – коханням буття!

Яскравий промінь ясного кохання,
Зігрів мене на лагідних своїх долонях
Виконуючи всі прохання і бажання,
Приніс він радість та красу з собою

На все життя я вдячна буду небу,
Його блакить, натхнення та краса
Мене втішали, коли біль ганебна,
Хотіла вирвати любов з мого життя

Ти, мовби диво, в теренах моїй душі
Запобігаєш зникненню кохання, мрій,
Для тебе всі мої поеми, та мої вірші
Ти, рятівник від зла, людського мій..

Я, не в змозі, вгамувати свою тугу, за тобою
Якесь в мені таке незрозуміле, дивне відчуття
А серце, щось так лагідно наповнює любов’ю
Яка, дарує, найсолодші, та приємні почуття

Нема ні світла, ані радості в сумних очах моїх,
Хоча б хвилинку я тебе коханий мій не бачу,
Ні, не відмовляюсь я від щирих почуттів своїх
Без них я сенс життя, одразу ж так утрачу,

Без зайвих слів вони вражають диво-насолодою,
Ті почуття, турботливо в мені все надихають
І користуючись най першою в житті...

Я знаю, що життя складне,
Я знаю, що його прожити треба,
Але чомусь, коли живеш,
Не бачиш тих, хто йде до тебе.

Я йду, а ти не помічаєш,
Я говорю, а ти мене не чуєш,
Коли я плачу, ти уваги не звертаєш,
Для тебе навіть не існую я.

Ти живеш своїм життям,
Яке мені вже остогидло!
Не можу бачити тебе таким дитям,
Це ж не ти… набридло!

Для мене мука є любити
Того, хто привик за все,
Навіть за кохання, заплатити.

Що ж мені робити?
Люблю тебе, люблю і все.
Та знай, не буду за...