Життя бумеранг

Святості в тілесної любові не було й нема .
Вона приносить лиш залежність й горе
Чому ж тоді любов Душі остила так
І вже не зрозуміти смак любові

Вона приходить і вривається в життя
Яке плило спокійно ,тихо
То щож це діється із зміною буття
Яке було колись лише Душі Любов'ю?

То хто ж змінив основи у житті ?
Хто похіть запустив у наше тіло ?
Нехай він згине,кане в небутті
Й ніколи більше не володіє нашим тілом.

Вечоріє, жевріє небо
Зорі спалахують у синяві
Я у думках своїх, йду до Тебе
Ти подобаєшся мені

Я кохаю тебе, шепчуть зорі!
Ти чарівна, повторює ніч
Сяйвом місячним, стежкою в морі
Йду до тебе, ти лише поклич

Йду до тебе, крізь ніч, понад роки
Понад сили і понад життя
Безкінечність, це лише два кроки
Нас єднає любов! Почуття!

Почуття, і нічого не вдієш!
Від кохання нема вороття
Саме так, ти пожнеш, що посієш
Сій любов, і здобудеш життя

Щоби я без тебе робив
Як би моє склалось життя
Я б в сутінках довго блукав
Із яких нема вороття

Очі твої, темні як ніч
Чисті мов джерельна вода
Я би в них дивився завжди
Тільки не можливо, шкода

Щоби я без тебе робив
Ти дала мені почуття
Розпалила в серці вогонь
І моє зігріла життя

В житті, як кажуть, кожному своє,
Тут скрізь таким словам підтверджень море.
Комусь Господь всі блага роздає,
Комусь - лише страждання, біль і горе.
Хтось гроші має на автомобіль,
Летить на полювання на Аляску,
А в когось в хаті тільки хліб і сіль,
Збирають інваліду на каляску.
А ще й не дай Бог інвалід - дитя,
Не зичу я подібного нікому,
Але таке у тих людей життя.
Хотів спинитись, але ставлю кому,
Якщо тобі сьогодні «Бог дає»,
І ти в очах у когось бачиш відчай,
Допоможи, бо все...

Во дворе март месяц, полным ходом идёт весна,
А Славян братьев, - стравил заморский сатана!
Сам сидит мирно за океаном и насмехается…
Как братья Славяне, - кровью сейчас умываются.


Когда ж мы научимся думать своей головой?
Что нельзя идти озверело, брат на брата в бой…
Ведь в этих боях не только военные погибают,
Но неповинные дети, старики от бомб умирают.


И коль украинский брат не прекратит оборонятся…
Может такое на Украине сейчас в городах статься,
Что Украина в руинах от...

"Чем меньше женщину мы любим,
Тем легче нравимся мы ей!"
Эти слова тебя голубят
На протяженьи стольких дней?

Но ты, мой милый, и не вспомнил,
Что жизнь то наша - бумеранг.
И в ликованьи, с чашей полной
Себе присвоил новый ранг?

Но не получишь, не дождешься,
Тебе не справиться со мной,
Ты этой чашей захлебнешься.
Венок из лавров, стань петлёй!!!

Она сожмет, арканом сдавит,
А поводок то у меня.
Твой взгляд просящий не обманет,
И в миг пришпорю я коня.

Ты рухнешь на земь...

Прости меня, мой светлый Ангел,
Я заблудился на пути,
Куда идти и как идти??
Моя измена бумерангом

Меня повергла с высоты.
Что мне осталось от Мечты?
Былых времён воспоминанья?
Живого счастья прикасанья?...
И где-то в глубине сознанья
Твои прекрасные черты.

Я пал. Мой собственнейший выбор
Моим назвался палачём.
Где я теперь? Из списков выбыл,
И ближний мой пожал плечём.

Метет метель, а с ней и вьюга
И потеряла в ней ты друга
Замерз он где-то и в снегу
Ты говоришь "Я без него житть немогу.
Зачем послушала чужие я советы
Теперь хожу, ищу тебя, ну где ты.

Ты не хотела видеть слезы на его глазах,
А теперь сама идешь в слезах
Зачем де ты сказала ему нет,
Когда он говорил тебе "Привет,
Прошли года, а слово я свое сдержал
Я здесь" и слез своих не удержал.

Своей мечте он верен был и долго,
А оказалась встеча ваша так не долга
В чужом краю он лишь одну...

Я слухала шепіт хвилі,
Хвиля тихенько шепоче,
Їй вже море набридло,
Більше так жити не хоче.

Стати б на небі зіркою,
Палко в ночі світити,
А може стати людиною,
Щоб навчитись любити?

Та кажуть від цього так боляче,
Так, ніби навпіл розірвана.
Між морем- душею, та берегом- розумом,
Губитись як квітка зірвана.

Губитись в полоні відчаю,
Від цього і сльози стрічкою,
Та ні, не хочу кохати,
Нехай краще стану я річкою.

Ой, хвіилько, любо подруженько,
Знайома мені твоя доля.
Та...

У життi як на довгiй нивi:
Є i радiсне i сумне.
Я частiше сумую нинi,
Нiж радiю... Та головне,
Що iще не вмира надiя
I, крокуючi по життю,
Ще i розумом володiю
I продовжую пiсню цю.
Ще i серце i памя’ть дiє,
Квiнуть мрiї, як тi сади...
Ти, надiє моя, надiє,
Надихай мене i веди.
Мiцно вiрую в cвiтлий шанс я,
Хоч не вiдaю поки, де
Я зустрiну, дiждуся щастя
I кохання мене знайде...