Вже

Гудять фанати на футболі – вболівають за своїх,
Не вже поразка на газоні?! Й сльози котять як горіх…
Вболівальників мільйони вже не співають й силомить
На голові вертять долоні – не розуміють певну мить:
(0 : 1)
Нуль один і все пропало, і хтось полине в білий світ,
Несе свійське туди забрало «забугорний» футболіст…
Так що ж робити тій державі, де важелі тріщать міцні,
Де є простори величаві і людей хоч пруд пруди?!

Мабуть причинності у тому: певну класність ту знайти
Простіше з...

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в...

Виє вовк
Дурний собака
Виє сірий в долинУ
Вовчий гонор розіп’ятий
Стирчить тінню на снігу

Виє вовк
Далеко чутно
Заспокойся заметіль
Виє вовк і вже не сумно
Світить місяць, зникла біль

Виє вовк
Дурний собака
Вже без болю, без жалю
Любий Вовчику, мій братчик
Волю чую я твою

Плече до плеча, юнкери і студенти,
І ти, гімназисте, ставай,
Прийшла наша черга примкнути багнети
І йти боронить рідний край.

Студентський наш курінь крокує на Бахмач,
Та там вже червоні полки.
Напевно, нам, мила, не доля вже бачитись
І ждуть мене кращі світи.

На станції Крути співають гармати,
Розмову веде кулемет.
Потрібна підмога, та годі чекати –
Не той політичний момент:

В столиці Петлюра пакує валізи
І топить в крові «Арсенал»,
Старенький Грушевський захоплено пише...

Я тут! Мене не бачиш, я- німа!
Я тут, щоби не збожеволів ти, мене нема!
Та обпікають мрії, почуття вогненне…
А ти все далі віддаляєшся від мене,
Не віриш ти мені,
Немає броду у Вогні!

Приспів:
Обережно – ЛЮБОВ!
Спробуй…Тронь!
Обережно - ЛЮБОВ!
В ній ….Вогонь!
Ніжно вабить…пече,
Та рікою тече…
Час – Текіла…
Обережно – ЛЮБОВ!
Полум’ям горить..
Обережно – ЛЮБОВ!
Вже в…Тобі…
Більше часу нема
Сходить Сонце в Вогні…
Вибач, милий, мені!

Я тут, Господиня...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

...Пожовкле листя падаэ з дерев,
дощ накрапаэ, холодно вночi.
Mенi самотньо зараз i тепер.
Не плачь, не повернусь я, не кричи.
Оcтанiй вогник зникнув навiть.
Остання нiч розтанула, мов сон.
Самотнiсть даве немов камiнь.
I вже у серцi не горить вогонь.
3гадаю нашi зустрiчi у парку,
коли ходили ми по стежкам весняним.
Подарував обручку ти на згадку.
Я думала, що буду лише з ним.
Летiли днi, як журавлi у вирiй.
Кохання наше попливло з водой.
Знайшов другу кохану мiй...

... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству...

Заворчала Украина начав чухать свой затылок:
«Замість сала тая влада знов підсовує обмивок!»
Разрастается крамола посреди простого люда,
Прорываясь сквозь молчанье расползается повсюду

Гнев обманутых в надеждах прагматичных украинцев:
«Вже наїлись, та й напились обіцянок аж по вінця!
Що здобуто на майдані можновладцями вже «злито»,
А пихаті олігархи знов розсілись у корита?»

…Пусть пока сей гнев убогий лишь безвредное роптанье,
Но предвестник он свободы от нацистского...

Зірки однакові нам сяють
Немов би кажуть: все мине.
Терпіння й мужність біль здолають
Розлуки час, колись спливе.

І я, і з серця завмиранням
Дивлюсь на те, що й бачиш ти.
І мрію: завдяки коханню
Зійдуться зоряні мости.

Відкриєтся нам інша доля
Нові шляхи, нове життя
Де вже ні що, і вже ніколи
Не сгасить наші почуття.