Самотнiсть

...Пожовкле листя падаэ з дерев,
дощ накрапаэ, холодно вночi.
Mенi самотньо зараз i тепер.
Не плачь, не повернусь я, не кричи.
Оcтанiй вогник зникнув навiть.
Остання нiч розтанула, мов сон.
Самотнiсть даве немов камiнь.
I вже у серцi не горить вогонь.
3гадаю нашi зустрiчi у парку,
коли ходили ми по стежкам весняним.
Подарував обручку ти на згадку.
Я думала, що буду лише з ним.
Летiли днi, як журавлi у вирiй.
Кохання наше попливло з водой.
Знайшов другу кохану мiй эдиний,
пiшли у парк вже iншою ходой.
Я знаю - все в життi минаэ,
день змiне нiч, настане знов весна.
I музика на вулицi заграэ,
Ну i тодi всмiхнуться небеса.
Прощай, коханий, щастя побажаю.
Кохання наше в серцi залишу,
а сум свiй глибоко у душу заховаю
i буду сподiватись на весну.