Вече

Для умника/цы, рассказ построим под веч-
ер, сам себе он царь, всё есть и молодость
и старь, в оном флаконе двое, целы, душа
гуляет мимо цели? или попала, верно, ля-
жет, а кто ещё нас «покуражит» (покорёж-
ит)? (разминка), разумнику и карты в руки,
кружит мозги свои от скуки, и глупости св-
оей не скрыть, он, рад, не видит он её, ко
рить не надо, всё, дороже, себе, не искри-
вить вам рожи, родился и таким он стал,
разнообразием наказан, предназначени-
ем обязан)))

Місяць над нами з’явився
І засіяли зірки,
Вечір на землю спустився.
Разом були я і ти…


В небі вогні рахували,
Пристрасть бентежила кров.
Все ми тоді забували,
Що ж з нами робить любов?!

Тарас Тимошенко
13.01.2017

Introduction
«О черных тенях, красной эпидемии и Золоте Парения»

Есть «черные тени»
Хозяева сотен и сотен, поколений…
Ненасы-ытные вампиры, правители. Этого мира. Тлю мелкую пасут
-Из вас, Жизнь!-Сосу-у!..
Прожорли-ивые муравьишки:
-Вы!.. Все!..-Наши! Людишки!..
-«Сатана здесь правит бал
Люди гибнут за…»-Я!-Вас сожрал!
-Коне-ечно, это бред! Вся-ако их нет! А кто думат иначе
-Тот полный идиот!
-В трезвяке! Покой найдет!
Ет от белой, от горячки
Пред глазами чёрты скачут
Успокойсь...

Холодна самітність. Зима. Сніговій.
Вечірній, тріскучий... лихий морозець.
В освітлених вікнах нездійснених мрій,
Тепло і надія безжурних сердець...

Там... кава парує, вирує життя,
Лунає дзвіночками радісний сміх,
Закохані душі летять в майбуття...
Мандрують світами... крізь зоряний сніг.

Мені не жаль, для тебе гарних слів
Я їх зберу у стрічки, за римую
Мов коси, заплету в віршах
Я твій портрет, словами намалюю

Я намалюю твій портрет зі слів
Червоні маки, заплету у коси
Я намалюю, у очах блакить
Вечірні зорі і ранкові роси