Щастя

Яскравий промінь ясного кохання,
Зігрів мене на лагідних своїх долонях
Виконуючи всі прохання і бажання,
Приніс він радість та красу з собою

На все життя я вдячна буду небу,
Його блакить, натхнення та краса
Мене втішали, коли біль ганебна,
Хотіла вирвати любов з мого життя

Ти, мовби диво, в теренах моїй душі
Запобігаєш зникненню кохання, мрій,
Для тебе всі мої поеми, та мої вірші
Ти, рятівник від зла, людського мій..

Не тримай образу, взяту за основу...
Не випробуй долю... серденько щемить,
Все пройде... рідненька, промайне і знову -
Вечора чарівного зіронька блищить.

Не плекай надії сповнені журбою,
Не чекай кохання мимолітну мить...
Пригадай, як поруч були ми з тобою -
Щастя, поміж нами... солоденько спить.

Але ж, так мало сонця...
В країні, де немаєш
Нічого, лиш на донці
Є те, на що чекаєш...

Омріяної долі,
Небес благословення...
Доволі вже, доволі -
Свавілля та смирення...

...бо немає більше пана в нашій Україні...
Вже є щастя, світла доля - всі пани ми нині.

Світлий друже Миколаю!
Миру дай, молю, благаю,
Щастя в Бога попроси
Та й на Землю принеси,
Розділи його на всіх,
Хай впаде воно як сніг.

Тарас Тимошенко
18.12.2016

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

В спокої днів
Від неба до неба
Сонце плавило лід –
Мені це і треба.

Я кохала його
Палко, сильно , до ранку,
Але щастя моє
Геть пішло на світанку.

Біля моря на хвилях
Ніжна хмарка заснула,
Та де щастя поділось
Досі я не збагнула.

Я шукала у квітах
промінь твої усмішки,
Та з холодним повітрям
Засинала у ліжку.

Та не буде прохань,
Не благань, не чекання.
Я залишила серце
Для твого кохання

Як ніжно вечір пахне далиною,
Як ніжно руки зводяться в мости.
Ти сяйвом марева завжди зі мною,
Ти-ніжним порухом в моїй душі.

Як сум тополь, що височіють шляхом,
Леління кіс зеленокосих верб.
Зринають миті-спогади, як щастя,
Вони примарні. Сотні тисяч веж

В душі моїй нікому не зламати,
Життя мое уже не повернути.
Мене знайти-це ще не значить щастя,
Найважлтвіше-щоь ніколи не забути.

Ми - Українці! Це наша Країна!
Ніхто, не поставить, нас на коліна!
Слава Героям! Вперед, до Європи!
Шикуйся громадо! На сполох! До поки!

До поки в на Сході злодійство та зрада
На сполох Вкраїна! Шикуйся Громадо!
Вставай Україно! За Щастя! За Долю!
Єднаємось Браття! Здобудемо Волю!

Ми Українці! Це наша Вкраїна!
Ніхто, не поставить, нас на коліна!
Шануємось Люди! Бо ми цього варті!
За щастя! За долю! Стаємо на варті!

Слава Героям! Розіб’ємо кайдани!
Доля Вкраїни, у нас! На...

Ось і літо на порозі...
Незабаром осінь.
Все минає... вже не в змозі,
Росами... ще й босі...
Промовляла рідна ненька
В старенькій оселі: -
"Будьте діти завжди щирі,
Добрі та веселі.
Не шукайте поміж люди,
Щастя та підмоги...
Щастя поруч... Бог повсюди -
Попросіть у Нього".

Не огидний той рубець
Що є наслідком відваги.
Хоч i сили -- нанiвець,
Не вiдддасть вiдважный шпаги.

Лиш боротись — значить жить,
Не ламайся вiд нещастя,
У двобою кожну мить
Мужнiм вчинком вiдзначайся.

Хто ти є, i що ти є,
Розпiзнаю в мить єдину:
Хто оточує тебе,
Прикриває в бiйцi спину?

Хто готовий поруч йти
Тяжким шляхом, але гiдним?
Вища радicть у життi –
Бути людям необхiдным.

Доле, мужньому щасти,
Хай у злиднiв сльози л’ються...
Заклик чесної мети...