Сонця

Я тут! Мене не бачиш, я- німа!
Я тут, щоби не збожеволів ти, мене нема!
Та обпікають мрії, почуття вогненне…
А ти все далі віддаляєшся від мене,
Не віриш ти мені,
Немає броду у Вогні!

Приспів:
Обережно – ЛЮБОВ!
Спробуй…Тронь!
Обережно - ЛЮБОВ!
В ній ….Вогонь!
Ніжно вабить…пече,
Та рікою тече…
Час – Текіла…
Обережно – ЛЮБОВ!
Полум’ям горить..
Обережно – ЛЮБОВ!
Вже в…Тобі…
Більше часу нема
Сходить Сонце в Вогні…
Вибач, милий, мені!

Я тут, Господиня...

Я досі мандрую, я досі блукаю
У пошуках се́бе, у пошуках раю
Ніщо не придбав, лиш срібло на скронях
Лиш зоряне небо, лиш сонце в долонях

Я досі у пошуку, досі в дорозі
Свій шлях обираю, щоденно, на розі
Щоденно, на розі, випадку й долі
Я пристрастей бранець, в пошуку волі

Блукаю у всесвіті, пристрастей в’язень
Сам собі царь, ворог і блазень
Сам собі був, судією і катом
А краще б, був другом! А краще б, був братом!

В пошуках шляху, змарновані роки
А вічність, вже поруч...

Подаруй мені фото своє
Я поставлю його на віконце
І коли буде хмарно мені
Ти зігрієш як вранішнє сонце

Подаруй мені фото своє
Твої очі чарівні мов зорі
Твої очі, мов чиста роса
Й, загадкові, як сяйво, у морі

Подаруй мені фото своє
Закохаюсь у нього, безтями
Заглядатиму в нього, щодня
І можливо, з безсоння, ночами

Подаруй мені фото своє
Ти для мене , троянда чарівна
Загадкове сузірְ’я, міраж …
Ти для мене, казкова царівна

Подаруй мені фото своє
Я поставлю його на віконце...

Закохана жінка - сонце в бокалі
Чарівний нектар, квітка мигдалі
Вона надихає і мучить до болі
П’янить і дурманить, як запах магнолій

Закохана жінка- таємниця природи
Вона непостійна наче погода
Беззахисна, ніжна, чарівна лілея
Кохай її завжди, вона твоя Фрейя

Закохана жінка- відьмине зілля
З нею, ти Бог, без неї- похмілля
Про похмілля, не думай- упийся, літай
Закохана жінка- це пекло! це рай!

Кохай, до безтями, все інше лиш тлінність
Закохана жінка, - божественна цінність...

В спокої днів
Від неба до неба
Сонце плавило лід –
Мені це і треба.

Я кохала його
Палко, сильно , до ранку,
Але щастя моє
Геть пішло на світанку.

Біля моря на хвилях
Ніжна хмарка заснула,
Та де щастя поділось
Досі я не збагнула.

Я шукала у квітах
промінь твої усмішки,
Та з холодним повітрям
Засинала у ліжку.

Та не буде прохань,
Не благань, не чекання.
Я залишила серце
Для твого кохання

З часом птахи підростають,
Маму з татом покидають.
Та летять в далекий край,
Щоб знайти там тихий гай.

Щоб гніздо своє створити,
Та з любов’ю час цей жити.

Так і ти, моя сестра,
Поки в серці є весна,
Своє гніздечко зів’єш,
В дітях щастячко знайдеш.

Чоловік у тебе скеля.
Вітер підійме пустеля,
Скриє сонце, дощ піде,
Але він у тебе є!

В боротьбу за Боже слово,
Він піде на все готовий.
Не зламається, не згине,
Якщо серце в вас єдине!

Тож живіть серед птахів,
Чим вас Бог...

Хай сьогодні всі радіють,
нехай всі співають,
хто до тебе не байдужий -
ніжно обіймають.
Хай всміхнеться тобі сонце
променем багряним,
ти найкраща в цілім всіті
люба наша мамо.

Вона кохала серцем, а розум
Благав її усе припинити,
Була щаслива з ним, але вдома,
Благала більше їй не дзвонити.

Вона губила довге волосся ,
Вона не спала довго до ранку,
Та вийшло так, що здалося,
Що це була лише забаганка.

Вона шукала сенс в цьому світі,
А світ шукав її в своїх мріях,
Вона бажала к зорям летіти,
Та відчувала спокій в цих діях.

Коли гуляла о півдні цим парком,
То відчувала радість безмежну,
Тому що знову цим ранком,
Відчула, що від нього залежна.

Та...

Коли ти спиш

Коли ти спиш, на тебе зорі дивляться,
Коли ти спиш, в волоссі сяйво губиться,
Коли ти спиш, твоє обличчя красеня
Коли ти спиш, мій погляд все пояснює

Я не плачу, то є просто почуття,
Я не бачу,бо усвіті ти і я,
Я не чую,лише серце чую я,
Не говорю, бо ти спиш, а я німа.

Коли ти спиш,мої думки на аркуші,
Коли ти спиш, мені на небо байдуже,
Коли ти спиш, у тілі безлад твориться,
Коли ти спиш, душа про тебе молиться.

Прокидайся,ранок війшов до вікна,
Прокидайся,бо...

Над таїною посмішки Джоконди
Почесну варту пїять віків несуть,
Присвячено трактати їй і оди,
Та не збагнено Жінки тої суть!

Тебе, кохана, я давно вже знаю –
Чи є хто в світі ближчий, далебі!
Та з кожним роком знов я відкриваю
Незвідані скарби душї в тобі.

Та що роки! Неначе блискавиця,
Ти в мить одну з’являішься мені…
Що означа вогонь в твоїх зіницях –
Любові спалах чи раптовий гнів?

Часом буваєш лагідна і мила,
Часом похмура, замкнена, сумна,
А потім знов, як море те мінливе...