Є у жіноцтва таїна Джоконди

Над таїною посмішки Джоконди
Почесну варту пїять віків несуть,
Присвячено трактати їй і оди,
Та не збагнено Жінки тої суть!

Тебе, кохана, я давно вже знаю –
Чи є хто в світі ближчий, далебі!
Та з кожним роком знов я відкриваю
Незвідані скарби душї в тобі.

Та що роки! Неначе блискавиця,
Ти в мить одну з’являішься мені…
Що означа вогонь в твоїх зіницях –
Любові спалах чи раптовий гнів?

Часом буваєш лагідна і мила,
Часом похмура, замкнена, сумна,
А потім знов, як море те мінливе,
Принадно-ніжна, сонцем осяйна.

Є у Жіноцтва таїна Джоконди!
А у коханих таємниць ще більш,
І хоч збагнути їх не кожен може,
Та щастя з ними вище і повніш!

O, люба! Щоби нашому коханню
Ще довго не судилося згасать,
Для мене будь мов та прекрасна тайна
Джоконди,
що все кличе розгадать!