Сонечка

У Сонечки дела,
У Сонечки заботы:
Игрушки собрала –
Устала от работы.

В гамак любимый – прыг!,
Качаться с куклой Лялей…
Ромашек ряд поник:
- Ах, Соня, мы завяли!

Но Соня в гамаке,
Как Спящая Царевна!,
И куколка в руке
На землю рухнет верно.

Эй, Сонечка, проснись!
Тверда земля под Лялей,
Причёска не в сюрприз:
Кудряшки в страх свалялись.

Ромашки стонут: «Ой!:
- Полейте нас из кадки!
- Какой-то сон плохой…
Зевнула Соня сладко.

По Новосибирской вдоль Сенкт-Петербурга...
За узкоколейкой – в рощице просвет...
-- Господа, сходитесь! – И ударил гулко
Выстрел невозвратный – и упал поэт...

Возле тихой рощи катится троллейбус.
Искрами контактов вспыхивает мгла...
Может потому Россия все болеет,
Что она Поэта не уберегла.

Клен осиротелый - поминальной свечкой,
А сентябрьский дождик - по Поэту плач...
В этой тихой роще, здесь, за Черной речкой
Мать-Россию в сердце поразил палач.

В веке-людоеде -- новые...

Всміхається краса лукава
Така підступна та ласкава
Богиня, німфа пьєдесталу
із барельєфу - свого трону.
На ній же з каменю корона
І насмішка суха і строга
Для нас якби пересторога,
Щоб не пройшов ти без поклону....
Та недоступна для простого
Земного, чистого кохання!
Її бажання - це визнання.
А до овацій вічна спрага
І чути лиш єдине: "Браво!"
О Славо!
О скільки чистих й непорочних
Запутались у твоїх косах
І не сховають вже у простинь
Наготу свою у сльозах.
О, золоті річки...

Ходит-бродит Цезарюшка,
Хвост трубой, поджаты уши,
Он у нас красавец пес,
Оттого и мачтой хвост.

***

Шикса, колобок-клубок,
Прыг да скок и плюх на бок,
Киса – сонечка ленивый,
Но от Цези наутек.

***

Цезарюшка с Шиксой дружат,
Пусть порою и натужно,
Все равно разделят миску
Пополам собакин с киской.

О Соня! Сонечка моя!
На радость всем воплощена!
Пришла из вечной чистоты!
О чудо - дивной красоты!

Любовью здесь окружена.
Все так волшебно, для тебя,
Преобразилось и вокруг
Сердец счастливых перестук.

Сияет Сочи солнечный.
Снуют синички стайкой.
Смеются Света, Сонечка,
Синичкам сыплют сайку

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

Шиншилла Соня - такая соня!
Ворчит спросонья: "Гу-гу, гу-гу...
Меня будить вам совсем не стоило -
Во сне ругала я мыша - слугу!

Вы представляете: в шикарном зале я,
С двумя подругами пила чаи,
А он прислуживал нам всем за ужином,
И сунул в чашечку мне коготки!!!

Фи, безобразие! Ни грамма грязи я
Терпеть не стала бы в своём дому,
Но здесь решёточки - от вишен косточки
Никак не выбросить - лежат в углу!»

Шиншилла Соня - такая соня!
Ворчит спросонья: "Гу - гу, гу - гу...

Великий Бог дарує нам життя,
А сонечко всю землю зігріває.

Ви - сонечко, що нам несе зима!
Ви зіронька, яка на небі сяє!

Ви пролісок, що виріс навесні,
Тендітний, але здатний дивувати,.

Саме таку побачили вас ми -
Тендітну жінку та дбайливу Матір!

Ти їдеш від мене, у справах, далеко-далеко
Сумую і дуже, страждаю, одна, я без тебе,
Життя сенс втрачає, жах, сила силенна,
Хмарин, заслали усміхнене сонечком небо.
Тяжко, життю пробиватись крізь спогади скрути.
І серце у грудях с моїх стукотить мов саженне
Не уявити, як без тебе життя біднесеньке буде,
Ти частина його дорога мені, і навік невід’ємна
Ти їдеш , все, сталось так, швидко, відразу,
Ми тільки з тобою сприймати життя почали,
А можна, з тобою, коханий, поїхати разом?
Тому...