Сквозь века хайям

Мудрец, известный Мастер Ошо,
Учил и дев и молодца,
Что нет плохих и нет хороших.
И нету даже мудреца.
Но есть Звездец в трусах из ситца,
В глуши, по муромским лесам.
И если он тебе приснится,
Иди и проповедуй сам.

Когда-то по брегам Янцзы
Бродил Учитель Лао-Цзы.
Он нам открыл, как правит Дао.
Года прошли, явился Мао.
Потом пришел Ден Сяо Пин.
Явился я. Сижу один,
И некому сказать «Нихао»
Бу хао, Лаоши , бу хао…

Тихий плотный завтрак на дорожку,
За окном – снежинки и туман...

…їде Хвеська по дорозі
треться попа по підлозі
тріск на возі гуркотить
душка файно голосить:

хай живуть блага серцеві
колоритності рожеві
хай жирує бідний світ
чи колгоспник чи м’ясник
веселись народ ти в змозі
збійним тиском на морозі
розігріти силоміць
час що наближає мить
мить разючого моменту
де дістане компліменту
один втомлений мудрець
мабуть він і був боєць
й розгорнулися литаври
пролунали святні блиски
розговляється народ
ось і чарка й бутерброд
хтось хитається у...

Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.

Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин.
Конрад з Мазовії – тевтонський васал –
Гордий, що руську фортецю здолав.

Древнє Підляшшя – Руська земля:
Віднині це вотчина «війська Христа».
Хай начуваються єретики:
Для них хрестоносці вогонь принесли.

Крові потоки, стогін людський –
Несуть окупанти порядок новий.
Хто захистить...

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в...

Как надоели мне несносные ханжи!
Вина подай, саки, и, кстати, заложи
Тюрбан мой в кабаке и мой молельный коврик;
Не только на словах я враг всей этой лжи.

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...

Последняя спичка погасла
Так и е зажег свечу свечу
Зато запах копченный остался
Вот сижу в темноте и вкусно молчу
***
Цапля такая стройная, такая ровная
На одной ноге стоит тихо – тихо
Подстерегает златоглазую лягушку
У-у-у, жаба!
Ты смеешься, девушка?
Смейся, цапля, смейся!
Со временем не превратись только
В такую жабу

***
Ледоход на реке
Вот где красота
Белые глыбы льда
Черная вода
И душа кричит - Ура!
Освобождается река
***

Холодный ветер хлещет больно
Моя милая так...

Мы расстаемся. Всё так резко…
Мы рвем друг другу имена.
И между нами – Rupes Recta –
Прямая Лунная Стена.


И вниз летят обломки душ…
Остатки встреч, осколки дружб…
И свадебный кортеж кривой
тебя увозит, как конвой…


Я не погиб. Хоть был погибшим.
Затоптанным был под салют.
Теперь: не я иду по крышам.
Теперь: они – по мне идут…


И в жутком крике сатаны
на юго-западе Луны
на Терракотовой стене –
ты гвоздь в ладонь вбиваешь мне…



+



Мне одиночество...

Ваши небеса -
Это небо над головой
Небо это не рай
Хай!

Будда - человек земной,
А не Ваш Бог
Так и знай, Закусай
Хай!

Свою нирвану не постигай
Она уже здесь
В тебе, с тобой
Ты слышишь меня – Закусай?

Но тот молчал и ус свой кусал
Долго молчал Закусай

Здесь мертвых любят более живых.
И, пантеоны трупам воздвигая,
По злой привычке гениев своих
Толпой ханжей в могилу загоняют.

Бездарный хлыщ, петрушка, фарисей
Здесь в раму гения перед толпой рядится.
О подлый мир в украшенных гробницах!
Здесь жизнь кипит – но тлением червей!

Что государство! Даже и семья
На кухнях яд гордыни самомненья
В детей вливает с самого рожденья,
Скотским умом алтарь святой судя.

Покуда дремлют небеса и суд,
Здесь тернии...