Щастя

Слідами кохання примарного,
Блукаю ранковими росами.
Мов тінню дитинства безхмарного,
Пробіглося ніжками босими...

Настигну - покрию цілунками,
У заході сонця тремтіннями...
Безмежного щастя серпанками,
Прокинусь... ночами осінніми.

Холодна самітність. Зима. Сніговій.
Вечірній, тріскучий... лихий морозець.
В освітлених вікнах нездійснених мрій,
Тепло і надія безжурних сердець...

Там... кава парує, вирує життя,
Лунає дзвіночками радісний сміх,
Закохані душі летять в майбуття...
Мандрують світами... крізь зоряний сніг.

Я тобі подарую букет
Хочеш з пролісків, хочеш з мімози
Бо за вікнами, йде весна
Й можливі, зливи і грози

А з весною, кохання йде
А з коханням, можлива трясця
Я тобі подарую букет
Та іще, поцілунок на щастя

Утону у твоїх очах
Та іще, пригорну до себе
без кохання, життя ніяк
Бо воно нам приходе з неба

Я тобі подарую букет
Хочеш з пролісків, хочеш з мімози
Бо за вікнами, йде весна
Й можливі, зливи і грози

Дарую тобі слова
Щастя із них склади
Склади з них казкові міста
Весняні квітучі сади

Склади з них світанок рожевий
Або білий-білий туман
Баладу про вічне кохання
Або напиши роман

Дарую тобі слова
А ще подарую вірші
Щоб ти відчувала мене
У серці, в своїй душі

Кохання відчула моє
Відчула як море шумить
А ще щоб відчула знов
Серця стурбовану мить

А може, змарнуєш слова
Ніщо не стурбує тебе
Під сонцем, не вічно ніщо
Колись, може й небо впаде

І вирвуться м́ої слова
У...

Закохана жінка - сонце в бокалі
Чарівний нектар, квітка мигдалі
Вона надихає і мучить до болі
П’янить і дурманить, як запах магнолій

Закохана жінка- таємниця природи
Вона непостійна наче погода
Беззахисна, ніжна, чарівна лілея
Кохай її завжди, вона твоя Фрейя

Закохана жінка- відьмине зілля
З нею, ти Бог, без неї- похмілля
Про похмілля, не думай- упийся, літай
Закохана жінка- це пекло! це рай!

Кохай, до безтями, все інше лиш тлінність
Закохана жінка, - божественна цінність...

Время моментами в бездну сбегает ветер крыши домов поднимает
Серого воя тень в голове прошлое встанет солнце в зоре
Куда спешить в этой жизни много путей выбирай любой иди тропой
Но крылья тёмные не дремлят во мгле ждут момента, время выжидая
Ловят нить жизни дремая, ножницы рядом лежат быстрый чик и путь скоротят
Выбирать дорогу надо с умом светлый голос ломит огнём
Вой в голове надо подчинять воля как звезда может упасть
Есть желающие её подобрать и будут мучат а ты страдать но...

Слова закончились остались мысли,чуства
Сомнений куча, тлежка страхов
Есть там и неуверенность моя
Чего боюсь, чвего страдаю
И места я не нахожу,брожу как тень
Сама с собою говорю и грустные пишу стихи
Да почему всё так Ну почему всё грустно
Ведь жизнь не гадость , здесь радость есть
И есть улыбки и шутки есть и детский смех
И жажда жизни есть в глазах влюблённых
Ну почемуже мне так грусто, да гдеже радость
Смех, Улыбки, Щастье..........................

Ти брав мою руку... часто всміхався...
Ти завжди казав, що я від всіх краща...
Ти слово промовивши прямо у вічі
Вдихав в мене радість... і мабуть би навіки...
Та просто нічого безплатно на довго немає.
І всі ті прохання, нездійснені мрії...
Пустенькі словечка і марні надії...
Усе ти пустив, не сказавши нічого
І вітер давно вже розвіяв останню розмову.
І ти вже давно мене позабув
Бо поруч твій "ангел" новий...
Вона... довгонога брюнетка...
Сміється все з жарту... говорить приємно...

взгляд скользит по строчкам
они выскальзывают прочь как шпалы
вечное движение без остановки мимо
даже сидя в кресле мы плывем куда-то
подскальзывается разум на обнаружениях
и все скользит в человеке одно по другому
трется
истирается
вытирается
бежит
из невыносимости нетерпения выдавливаясь
прочь от насиженного к новому глупому
думая вот заполучу желанное будет щастье
и напрасно соскальзывает к заведомо скомканному
по времени рассыпана коллекция иллюзий
поплавками
монетами...

сквоз палци вера прасачилось
стиснув зуби прошиптал люблю
но сердце смертьи покорилось
ковож из них теперь верну

любовь я знаю невоскреснет
и вере не сиять в глозах
когда весь мир так безметежно меркнет
и щастье любвьи захлЁбиваетса в слезах

бить можт било суждено
в цвету угаснуть розе мая
но почемуже без неЁ
сей мир душе чернее ада

и почемуже врата рая
в еЁ глазах мне показал господь
их мигом позже закривая
в маи он бросил земльи лишь горсть

от больи штоб молил незная
в...