Сенс Життя

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...

Останній тролейбус. Вдивляюся в вікна..
Приникла щокою до мокрого скла..
І навіть в фіранки ця осінь проникла.
Та навіть за ними тебе вже нема.
Ти десь за кілометри, може, за вічність
мандруєш по станціях мого життя,
вслухаєшся в серця свого мелодичність,
та в серці моєму тебе вже нема...

Подивись на птахів – в небі сірому,
Їхні крила приглушують дзвін церков,
Відлітаюсть кудись смутком білим,
Щоб вертатись назад знов і знов.
В кожній краплі дощу відображення
Поплямованих болем надій
Задихнувшись відкрику протяжного,
Гільйотину збудую.. не мій..
Я простягу скалічені крила,
Відшукай мене , милий, в ключі
Так літати мені не під силу.
Так літати хіба, що вночі.
Змах крила конвульсійний.. О, Боже!
Дай же сил поборити печаль
Шкодувати себе я не можу,
Мені...

Кожну крапку легко справити на кому,
кожна кома - то є сходинка життя,
крапку ставить лиш безвихідь й втома,
кому ставить майбуття.
Ця любов без крапок все сильніша,
квіти-коми розцвітають в ній,
кожен день все щасливіший,
переписала крапку на "Він мій"...

Я чув від людей
Про те як сяють
Зорі на небі,
Про те як у полі
Квіти ростуть,
Про натхненні вітрила,
Що човни далеко несуть.
Це сумно, на небо
Сліпими очами дивитись,
Життя в безодні пітьми,
Дитинства зламана доля.

Нені вуста мені промовляють:
Сьогодні сивиє небо
І хмари мають
Ридати дощем,
А сьогодні сонце
За обрій сідає,
І хтось до когось пішов.

Злий всесвіт
Від мене сховався,
Марнота усе -
Це привидів світ.

Хто я? Людина? Дівчина? Тварина?
Можливо дівчина, можливо й не людина...
А може просто вища сила
Таку нам долю присудила?!
Таку, а не інакшу...зовсім різну...
Хтось має бути просто тінню,
Хтось вище за усіх стояти...
У кожного своя історія,
та ж сама навіть мрія...
Усе по-різному, усе не так...
Хоча...насправді ж це несправедливо!
І кожен добре все це зна...
ПОТВОРИ! (ДИКІ! НЕРОЗУМНІ!)
Це ми! Це я! Це ти! Це так!
НЕНАВИДЖУ! НЕ ЛЮБЛЮ! НЕ РОЗУМІЮ!
Що це? Це ЗНАК!
ВСЕ ТАК! ВСЕ ТАК...

Ти брав мою руку... часто всміхався...
Ти завжди казав, що я від всіх краща...
Ти слово промовивши прямо у вічі
Вдихав в мене радість... і мабуть би навіки...
Та просто нічого безплатно на довго немає.
І всі ті прохання, нездійснені мрії...
Пустенькі словечка і марні надії...
Усе ти пустив, не сказавши нічого
І вітер давно вже розвіяв останню розмову.
І ти вже давно мене позабув
Бо поруч твій "ангел" новий...
Вона... довгонога брюнетка...
Сміється все з жарту... говорить приємно...

Неможливо спинити час.
Ми не в силах його спинити.
Та він може спинити нас,
у безмежжі своїм втопити.

Не пустити в майбутній день,
на вчорашній струні лишити,
щоб під звуки старих пісень
ми ніщо не могли змінити.

Щоб ми вранці були такі ж,
як і вісім годин до того.
Не мудріше і не сміливіш,
не навчившись чогось нового.

Не знайшовши свою мету.
Не відкривши потрібні двері.
Залишивши любов святу
існувати лише на папері...

Не можливо спинити час.
Загубитися в часі можна...

Зміряли небо мої кроки,
торкались неземних орбіт.
І я дивилась на цей світ,
не відкривавши жодне око.

Правічне плетиво зірок
я у руках своїх тримала,
у сферах неземних літала,
в астральний кидалась танок.

Тремтіло небо під ногами...
Котилась м'ячиком Земля,
але до Сонця-короля
її прикуто ланцюгами.

Сатурна кільце золоте
я на свій пальчик приміряла,
комету за хвоста тримала
і забувала вмить про те,
що ще земне життя я мала...

Душа летить до тебе милий
Так стрімко, Мов би журавлі
Несуть любов мою на крилах,
Щоб ти зігрівся у житті.

Щоб не шукав нещастя в долі,
Щоб не боліло на душі,
Щоб одиноцтво мимоволі
Не зачепилось на тобі.

Щоб ти побачив, як чудово
Коли любов в тобі живе -
Це мовби пісня колискова,
Це мовби сяйво най ясне....