Тролейбус

Останній тролейбус. Вдивляюся в вікна..
Приникла щокою до мокрого скла..
І навіть в фіранки ця осінь проникла.
Та навіть за ними тебе вже нема.
Ти десь за кілометри, може, за вічність
мандруєш по станціях мого життя,
вслухаєшся в серця свого мелодичність,
та в серці моєму тебе вже нема...

Es sheint mir, dass gefallene Soldaten,
Die man sehr lange noch erwarten wird,
Grabstaette nicht im Feld gefunden hatten –
Sie ziehen, als die Kraniche im Wind.
Bis heute noch seit den blutroten tagen
Hoert man von oben irhen shrillun Ruf…
Vielliecht darum kann niemand etwas sagen
Als dieser Zug sich oben langsam ruert…

Ich sah sie abends oft forueberziehen,
Sie schnuerten meine Seele schmerzenvoll…
Dort unter ihnen ist ein Platz geblieben,
Ein kleiner Platz, den ich einnnehmen soll...

Прямо с ладони
Голубь клюет у дверей
Хлебные крошки.

Прямо по лужам
Яркий тролейбус идет-
Брызги на брюки.

Грязь вперемешку,
Талого снега вода.
Пахнет весною.

Март на исходе,
Птицы прслали гонцов-
Весть о прилете.

Талой водою,
Быстрые реки полны-
Шум половодья.

День стал длиннее,
Сбросит одежду народ
Как потеплеет.

оздной весною
Солнцем расплавился лед-
Станет водою.

Вербные почки
Желтой покрылись пыльцой-
Пахнет весною.

Время придет,
Вновь прорастут...