Русско-украинского

Моя Тетяна! Моя кохана!
Моє натхнення! Цариця-панна!
Палка троянда, п’янка лілея!
Моя Лаура і Галатея!

Вуста-калина! Як зірки очі!
Така чарівна і вдень, і вночі!
Моя царівна! Моя надія!
Моє кохання, бажання, мрія!

Прекрасна панна, богиня Фрейя
Чарівна квітка, ружа, лілея
Моє натхнення, моє кохання!
Моє сумління! Моє дихання!

Я закоханий в Тебе, роками
Я закоханий в Тебе, щомить
Я кохатиму днями й ночами
Доки серце у грудях тремтить

Доки серце палає коханням
Доки очі шукають Тебе
Доки думки палають бажанням
Доки ім’я шепочу Твоє

Я кохатиму щиро та палко
Я кохатиму до забуття
Мою квітку, кохану троянду
Понад все, навіть понад життя…

В годы перестроечной демократии…
Нашей элитной русской бюрократии!
Растянули некоторые господа, что могли…
Даже землицы русской не сберегли.
Прихватили себе, сколь чиновник сумел,
А теперь с земельным фондом беспредел!
Землицы повсюду бесплатно набрали,
А вспашка и засев, - ушли в те дали!
Вот она повсюду бурьяном и поросла…
Урожаев за эти годы она не несла!
Так как её захватили те лица…
От земледелия далеки и не любят трудиться.
У таких лиц, - угодия стоит все изымать…
Но не стоит...

Загасло кохання як полум’я свічки
І в серці, як віск, розтануло вмить
А потім з очей , печаллю пролилось
В душі пустота, лише вітер шумить

Не вітер, то пам’ять, то спогадів мари
Танцюють в уяві, сумний полонез
Химери і феї, плетуть свої чари…
І образ коханий, як марево щез…

Загасло кохання як полум’я вночі
І серце як віск, розтопилось в тиші
Як в повінь, печаллю наповнились очі
І потім дощем пролились у душі

Недавно в программе время покажет…
За Россию милую, что она скажет!
Тему важную для Руси обсуждали…
Предложений хороших, немало дали.
Главную только там упустили…
Историю Руси... видать плоховато учили!
Как правильно в стране детей учить,
Чтоб все они отлично, умели жить.
Без труда богатство в России наживать…
Миллиардами заграницей их прожигать!
Здесь к бабушке за советом не ходить…
Учить «воровать» и как чиновники жить!
Главное на Руси… в верха пробраться…
Чтоб до казны...

Без Тебе я самотня в цьому світі.
Не відчуваю радості Небес.
Тремтять в сльозах весняні квіти...
Я не чекаю від життя чудес...
Без Тебе я не можу навіть жити.
І дихати на повні груди теж.
Не можу я нікого так любити,
Ніхто не запалив в мені пожеж...
Алла Тимошенко

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати хмари
В їх білизні, в чарівній пишноті
Я бачу інший світ, я бачу мари

Я бачу хмари, бачу височінь
Своє дитинство і своє кохання
І спогади, мов журавлиний клин…
Я бачу світ, мов в перше, мов в останнє

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати зорі
їх мерехтіння дивне в темноті…
чарівні спалахи, як сяйво в морі

Я бачу зорі, їх чарівний світ
Я відчуваю їх таємні чари
Й душа моя зривається в політ
Моя свідомість...

Жартувала мати, сказавши мені,
Що, мабуть, раніше я жив у коні.
Я відповів : " Кінь – шляхетна тварина!
Невдячна лиш одна людина!"

Тарас Тимошенко
10.08. 2016

Скільки світу – стільки й дива!
Багато усього людина зробила,
Але чомусь все нещаслива.
Мабуть, не те хотіла, не те робила…
Може, в дитинстві забула крила?..
Тоді ж, раніше, була щаслива!..

ТарасТимошенко
19.08. 2016

Засумували київські платани.
Журба...Така осіння суть.
Підуть дощі і сум розтане,
Дерева згодом всі заснуть...

Тарас Тимошенко
7.09.2016