Русско-украинского

Матір Божа раскрила
над нами свої крила!
Україна мила
живи в благодаті...
Досить страждать!
Україна мила
прийшла пора Любить
Кохать
.Летить над нами Благодать
Архистратига Михаїла!

Льеться з неба Слава
Слава Україні!

Глядишь на Русские храмы, душа радуется!
Зайдёшь в храм, - душа с Богом общается…
Посмотришь на деревеньки, а они загибаются,
От увиденного сердце кровью обливается.
Народ русский трудовой там спивается…
На алкоголе кто-то миллионами наживается!
Храмы порушенные сумели возродить,
А деревни, хутора, - на Руси развалить.
Враг народа видать на Руси укрепился…
В развал продовольствия зубами вцепился!
Русь без продовольствия своего оставить…
В зависимость перед Европой поставить.
Чтобы...

Сто веков нам стужа,закаляет Душу...
Силушки немеренно,рвется жар наружу
К вечности сквозь стужу
К небу сквозь сугробы
К знанью путь особый...
На таких просторах ощущаешь Вечность...
Горе да беда,вытряхнет привычно нашу человечность
Сто веков добра,скрытого под сердцем
Сто веков ядра,дух единоверцев
Сто веков в вине,ищем откровенье
Сто веков глядим,в зеркало теченья
Видим свою плоть,Дух вне отраженья
Сто веков мечта где то затаилась,скована неволей
Сто веков несем за плечами ношу...

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...

Моя Тетяна! Моя кохана!
Моє натхнення! Цариця-панна!
Палка троянда, п’янка лілея!
Моя Лаура і Галатея!

Вуста-калина! Як зірки очі!
Така чарівна і вдень, і вночі!
Моя царівна! Моя надія!
Моє кохання, бажання, мрія!

Прекрасна панна, богиня Фрейя
Чарівна квітка, ружа, лілея
Моє натхнення, моє кохання!
Моє сумління! Моє дихання!

Я закоханий в Тебе, роками
Я закоханий в Тебе, щомить
Я кохатиму днями й ночами
Доки серце у грудях тремтить

Доки серце палає коханням
Доки очі шукають Тебе
Доки думки палають бажанням
Доки ім’я шепочу Твоє

Я кохатиму щиро та палко
Я кохатиму до забуття
Мою квітку, кохану троянду
Понад все, навіть понад життя…

В годы перестроечной демократии…
Нашей элитной русской бюрократии!
Растянули некоторые господа, что могли…
Даже землицы русской не сберегли.
Прихватили себе, сколь чиновник сумел,
А теперь с земельным фондом беспредел!
Землицы повсюду бесплатно набрали,
А вспашка и засев, - ушли в те дали!
Вот она повсюду бурьяном и поросла…
Урожаев за эти годы она не несла!
Так как её захватили те лица…
От земледелия далеки и не любят трудиться.
У таких лиц, - угодия стоит все изымать…
Но не стоит...

Загасло кохання як полум’я свічки
І в серці, як віск, розтануло вмить
А потім з очей , печаллю пролилось
В душі пустота, лише вітер шумить

Не вітер, то пам’ять, то спогадів мари
Танцюють в уяві, сумний полонез
Химери і феї, плетуть свої чари…
І образ коханий, як марево щез…

Загасло кохання як полум’я вночі
І серце як віск, розтопилось в тиші
Як в повінь, печаллю наповнились очі
І потім дощем пролились у душі

Недавно в программе время покажет…
За Россию милую, что она скажет!
Тему важную для Руси обсуждали…
Предложений хороших, немало дали.
Главную только там упустили…
Историю Руси... видать плоховато учили!
Как правильно в стране детей учить,
Чтоб все они отлично, умели жить.
Без труда богатство в России наживать…
Миллиардами заграницей их прожигать!
Здесь к бабушке за советом не ходить…
Учить «воровать» и как чиновники жить!
Главное на Руси… в верха пробраться…
Чтоб до казны...

Без Тебе я самотня в цьому світі.
Не відчуваю радості Небес.
Тремтять в сльозах весняні квіти...
Я не чекаю від життя чудес...
Без Тебе я не можу навіть жити.
І дихати на повні груди теж.
Не можу я нікого так любити,
Ніхто не запалив в мені пожеж...
Алла Тимошенко