Русско-украинского

Сім зірок золотих в долонях у Творця.
Сім відданих Синів Небесного Вітця.
Cіяє світ Небес і в райдугах чуттів…
В убогий світ земний від них лунає спів.
Було, що грім гримів, рій блискавок летів.
Звернуть на Правди Путь Господь людей хотів.
Але стихає гнів, лише як шепіт хвиль….
Як докір матерів, що з Неба долетів.
Так Зоряний Дозор з загублених шляхів
Звертає рід людський в Правічний Дім Святий.
9.04.15 Аделина Демиденко

Гибнет русский наш народ
И православный Русский род!
Вновь автобусы столкнулись…
В Красноярском крае не разминулись.
Погибли одиннадцать человек…
Короткий оказался для них новый век!
Гибнет на дорогах наш Русский собрат…
Никто в России этому веку не рад.
Ведь гибнут на дорогах тысяча…
Как головы летели в революцию с плеча!
Рано сели, - на стального мы коня…
Забыв за русского древнейшего вола.
Тогда не гиб на них народ
И здоровее был Русский род.
Где вол телегу не тащил…
Там...

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

посеред дня,
о південь рівно
духмяний степ дзвенить …
цей Дзвін казковий,
п’янкий і невловимий
щемить

все завмирає
і тільки бджоли
гудуть і витинають сонячну мережу
завмер ховрашка –
дивиться на мене
а я як він
чекаю
коли час попливе знов у безмежність
степом

летить степом Дзвін

Крізь туман, і крізь сон,
до мене долітало
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі
Дівчатко співала

Тихесенько, сама собі
Дівчатко співала
Себе колисала

Божеволію… - подумав собі
А чарівний голос її
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі летів
Дівчатко співала

Я заплющив очі свої
і став слухати
…
До сонця , до Волі
Лишилось так мало
Співала дівчинка вночі

Світало
Світало

Вечоріє, жевріє небо
Зорі спалахують у синяві
Я у думках своїх, йду до Тебе
Ти подобаєшся мені

Я кохаю тебе, шепчуть зорі!
Ти чарівна, повторює ніч
Сяйвом місячним, стежкою в морі
Йду до тебе, ти лише поклич

Йду до тебе, крізь ніч, понад роки
Понад сили і понад життя
Безкінечність, це лише два кроки
Нас єднає любов! Почуття!

Почуття, і нічого не вдієш!
Від кохання нема вороття
Саме так, ти пожнеш, що посієш
Сій любов, і здобудеш життя

Матір Божа раскрила
над нами свої крила!
Україна мила
живи в благодаті...
Досить страждать!
Україна мила
прийшла пора Любить
Кохать
.Летить над нами Благодать
Архистратига Михаїла!

Льеться з неба Слава
Слава Україні!

Глядишь на Русские храмы, душа радуется!
Зайдёшь в храм, - душа с Богом общается…
Посмотришь на деревеньки, а они загибаются,
От увиденного сердце кровью обливается.
Народ русский трудовой там спивается…
На алкоголе кто-то миллионами наживается!
Храмы порушенные сумели возродить,
А деревни, хутора, - на Руси развалить.
Враг народа видать на Руси укрепился…
В развал продовольствия зубами вцепился!
Русь без продовольствия своего оставить…
В зависимость перед Европой поставить.
Чтобы...

Сто веков нам стужа,закаляет Душу...
Силушки немеренно,рвется жар наружу
К вечности сквозь стужу
К небу сквозь сугробы
К знанью путь особый...
На таких просторах ощущаешь Вечность...
Горе да беда,вытряхнет привычно нашу человечность
Сто веков добра,скрытого под сердцем
Сто веков ядра,дух единоверцев
Сто веков в вине,ищем откровенье
Сто веков глядим,в зеркало теченья
Видим свою плоть,Дух вне отраженья
Сто веков мечта где то затаилась,скована неволей
Сто веков несем за плечами ношу...

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...