Нехило

Втічи у степ від людської пустелі
Й насамоті уголос помолись.
Тим відчини назовні серця двері,
Нічого не жалій і не скупись.

Ось вітерець,– віддай йому всю силу,
І лють твою, і злобу хай бере,
Несамовито хай він віє-виє,
Та в тобі вже нема того, що зле...

Страхи всі з підсвідомості назовні,
За ними зійде сутінків мана,
Вона така тонка, така безкровна.
Їй треба острах? – Хай візьме сповна.

Образи, заздрість – непотрібні речі,
Тому із себе просто викинь їх;
Всі...

Ты знаешь, что время идет...
И движется всегда лишь вперед
И нет пути нам назад,
Куда поподем мы: в рай или ад?

И время пройдет и назад не вернуть,
Не пройти нам сначало весь жизненный путь.
И любви не вернуть, той первой и яркой.
Не вернуть наши дни, муки огненно-сладкой.

Все прошло, утекло и осталось в дали.
Жаль всего мне, но главное жаль мне любви.
Этих чувств, что теперь не имеют цены.
Этих губ, что теперь от меня далеки.

Грустно, от того что я не сказала,
Хотя много...

Ти виграв це поєдинок,
Він породжує нове бажання,
Ти для мене у світі єдиний,
Та ця битва, вона не остання.
Я боротимусь знову і знову
Допоки вистачить сили,
Бо це доля, - не випадковість,
Віддам душу за тебе мій милий.
Я Всевишньому вдячна за дар,
Бо без його не вміла б любити
Серед розпачі, смутку і чвар,
Не змогла б це життя я прожити.
Моє тіло належить тобі,
А мій дух... Він давно уже твій,
Ти б`єшся за мене в пітьмі
У страшній, як нічний буревій.
Та я вірю в монотонний...

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

Видимое, и невидимое наполнив пространство,
создало его убранство, соприкасаясь, (проника-
ли друг в друга), граничащее контактирование,
контрастирование круга, дуги чувств, сферы сно-
видений, окружности твоих и моих бдений, разъ-
единяющееся братство, не понять нам чванства,
что всё ясно и мы познали истины звенья, не по-
ддались забвенью, сна, покрывало, не скрыло и
от нас, начало, конца, и не говори про молодца
и про коня, не оставляющего следа, лист перед
травой, к обеду, (к...

Настёна тянулась украсить макушку у ёлки,
осталось звезду закрепить и встречай Новый Год.
Неделю назад ей сказали что, точно – мальчонка,
себя береги, роды скоро начнутся, вот-вот.

На нервах все дни собиралась, намыла квартиру,
пелёнок нагладила кучу, училась дышать.
Ребёнок икал, но доволен был внутренним миром
и не торопился на свет он его променять.

А с божьим то светом у нас в декабре напряжёнка,
и утро теперь по часам при высокой Луне.
Нам велено жить поспешать,..нехай снег им...

С надеждой выжить тоньше волоса
Сжигаю за собой мосты,
Имея вместо права голоса
Одно безправье немоты.

Не суждено мне Провидением
Набитым бряцать кошельком,
И оттого произведениям
Моим блеск славы незнаком.

Всё к лучшему, что от Создателя:
Богатство губит, аки тля.
Да не родит во мне предателя
Хоругвь предлинного рубля!

Пусть те, кто балуется бабками,
Сворованными у людей,
Скулят со вздёрнутыми лапками,
Как красен вор и лиходей.

Пусть свора разжиревшей падали,
Унизив...