Кохана дружина

В спокої днів
Від неба до неба
Сонце плавило лід –
Мені це і треба.

Я кохала його
Палко, сильно , до ранку,
Але щастя моє
Геть пішло на світанку.

Біля моря на хвилях
Ніжна хмарка заснула,
Та де щастя поділось
Досі я не збагнула.

Я шукала у квітах
промінь твої усмішки,
Та з холодним повітрям
Засинала у ліжку.

Та не буде прохань,
Не благань, не чекання.
Я залишила серце
Для твого кохання

Вона кохала серцем, а розум
Благав її усе припинити,
Була щаслива з ним, але вдома,
Благала більше їй не дзвонити.

Вона губила довге волосся ,
Вона не спала довго до ранку,
Та вийшло так, що здалося,
Що це була лише забаганка.

Вона шукала сенс в цьому світі,
А світ шукав її в своїх мріях,
Вона бажала к зорям летіти,
Та відчувала спокій в цих діях.

Коли гуляла о півдні цим парком,
То відчувала радість безмежну,
Тому що знову цим ранком,
Відчула, що від нього залежна.

Та...

Ти натхнення, ти радiсть, краса,
Ти моя найважливiша мрiя.

Почуттям непотрiбнi слова
I в цю силу чарiвну я вiрю...

Ти мiй спокiй, ти нiжнiсть моя,
Ти мов ясная зiронька в небi.

I без тебе життя не життя,
Кожна мить - це година без тебе.

Ти для мене i доля i свiт:
Найдорожче за все, що я маю.

Вiн для мене казково розквiт,
Як весною усе розквiтає.

Ти мiй вогник яскравий в ночi,
Що веде все життя за собою.

Ти єдина за всiх на землi
Промiнець теплий сонця весною.

Я...

Замкнений простір... безсоння, безсилля -
Немов зупинилось без тебе життя.
З ранку до ночі невпинно просив я...
Випросив ледве собі співчуття.

Де ти, кохана, трояндо розкішна?...
Ходять по колу журба і печаль...
Жаль, що тебе крає доля невтішна,
І що мене, до останку, не жаль.

Герой, сын Матери-Земли,
рождённый к жизни, призван смертью;
короткий век, но память вечна,
в людских сердцах дела твои.

***

От битв, где Невский гнал врагов,
полита кровью Русь веками;
до дней последних нас венчают
твои Герои, мой народ.
Нет выше жертвы – жизнь отдать,
любовь, и всё, что есть… на благо,
во имя веры, чести, правды,
за землю, за Отчизну-Мать.
Когда мельчает век, горькА
от тьмы греха и зла держава,
Героев сонм, свой стяг вздымая,
грядёт, зовёт:
–– Твоя...

Раптом в серце кохання прийшло.
I щось дивне зробило зi мною.
Так дбайливо його сповило,
Щоб його врятувати вiд болю.....

Все миттєво змiнилось в життi
Стало мовби у казцi чарiвнiй
Почуття- подарунок менi.
i цей досвiд для мене безцiнний...


В мою душу кохання прийшло,
Мовби соняшний промiнь весною
Все погане iз серця пiшло
В день, коли я зустрiлась з тобою

Минає все... секундами хвилина,
За днями ночі, місяцем роки...
І лише ти - кохана та єдина,
Зостанешся зі мною навіки.

Отец на три дня закатил громкий пир.
Он - девок палатных всегдашний кумир,
Совсем был не весел, потупивши взор...
Его скомороший не радовал хор.
- Негоже, сынок. - Обратился отец. -
Собралися сотни отважных сердец
Не киснуть с тобой за веселым столом.
Всем радость не ты ли принес в этот дом?!
- Прости меня, отче, задумался вдруг...
Не можешь один ты мне выделить струг
И малой дружиной в поход снарядить?
Еще один долг нужно мне оплатить.
В бою том... последнем... наказ дал Ратмир...

Я хочу бути однією з твоїх коханок.
З тих, що тихо ідуть під ранок,
З тих, що гірше за смак дружини,
але кращій, ніж самотній,вчинок.
з тих, з ким йдеш і куди ти знаєш,
але потім не пам’ятаєш,
зафарбовуєш кожен з ласощів,
бо дружина – насправді красощі.
Ти хочеш бути моїм чоловіком.
Щоб твоєю була навіки
Як би грубо це не звучало -
Бо тобі зі мною сексу мало.
Твоя дружина хоче замало:
Щоб її твої тьолки не діставали,
Щоб вона прокидалася з тобою вранці,
А не з думкою про сусіда...

Красивое слово
навеяло мне
Легенду о юноше,
чистой воде…
I
Давным-давно, века назад
Кружился так же листопад,
И запах осени цветной
Дурманил сладостной волной.
А на равнине средь холмов
Три сотни крепких теремов
Окружены были стеной,
Чтоб не забрался к ним чужой.
Надежной крепость была та
И под охраной ворота.
Там правил Князь уж много лет,
Дружина с ним не знала бед.
Он храбрым слыл и мудрым был
И больше жизни дочь любил.
Илона баловнем росла:
Мать после родов умерла.
А...