Как йог на углях

Родина!
Тихий сад, где у тына алеет смородина,
Родина!
Островок за излучиной быстрой реки,
Родина!
Возле дедовской кузни сухая колодина,
Родина,
По апрелю лазоревые ручейки.

Родина!
Дар судьбы, что дороже и злата и ордена,
Родина!
Две души, две надежды, сращенные встык,
Родина!
Пусть тебя не коснется любая невзгодина.
Родина!
Пусть звучит горделиво священный язвк.

Родина!
Ты опорой судьбы и души на добро дана.
Родина!
Кто остался без Родины – жалок, убог...
Родина!
Я в...

Яскравий промінь ясного кохання,
Зігрів мене на лагідних своїх долонях
Виконуючи всі прохання і бажання,
Приніс він радість та красу з собою

На все життя я вдячна буду небу,
Його блакить, натхнення та краса
Мене втішали, коли біль ганебна,
Хотіла вирвати любов з мого життя

Ти, мовби диво, в теренах моїй душі
Запобігаєш зникненню кохання, мрій,
Для тебе всі мої поеми, та мої вірші
Ти, рятівник від зла, людського мій..

Ти їдеш від мене, у справах, далеко-далеко
Сумую і дуже, страждаю, одна, я без тебе,
Життя сенс втрачає, жах, сила силенна,
Хмарин, заслали усміхнене сонечком небо.
Тяжко, життю пробиватись крізь спогади скрути.
І серце у грудях с моїх стукотить мов саженне
Не уявити, як без тебе життя біднесеньке буде,
Ти частина його дорога мені, і навік невід’ємна
Ти їдеш , все, сталось так, швидко, відразу,
Ми тільки з тобою сприймати життя почали,
А можна, з тобою, коханий, поїхати разом?
Тому...

Я знаю, що життя складне,
Я знаю, що його прожити треба,
Але чомусь, коли живеш,
Не бачиш тих, хто йде до тебе.

Я йду, а ти не помічаєш,
Я говорю, а ти мене не чуєш,
Коли я плачу, ти уваги не звертаєш,
Для тебе навіть не існую я.

Ти живеш своїм життям,
Яке мені вже остогидло!
Не можу бачити тебе таким дитям,
Це ж не ти… набридло!

Для мене мука є любити
Того, хто привик за все,
Навіть за кохання, заплатити.

Що ж мені робити?
Люблю тебе, люблю і все.
Та знай, не буду за...

Мы не встретились вновь...
Нам с тобою законы не писаны,
распорядки тошны и грустны.
Мы опять,
мы опять обменяемся письмами
из медвежьих углов,
затерявшихся в дебрях страны.

Наши встречи редки -
может быть, потому так и дороги.
Пусть не свиделись - вновь не срослось...
А слова,
а слова донесутся к нам шорохом
чуть подсохшей листвы
на тропинках, исхоженных врозь.

Пусть конверты летят -
то в края заполярные, вьюжные,
то в тайгу, то в просторы степей.
Мы крепки,
мы крепки...

Заплакані, замучені очі
Ці прокляті, недоспані ночі
Не бачу я нічого, ні сонця, ні неба
Нічого крім тебе мені вже не треба
Говорять янголи не плачуть
Нехай в мені його не бачать
Бо плачу за тобою милий
Бо ти в мене єдиний

Лякають мене ночі темні
І вчинки всі мої нікчемні
Я як в тумані заблукала
І що тебе втрачаю я не знала
Пробач за те що так кохаю
І далі як без тебе жити я не знаю

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...

Ворвался в мою жизнь негаданно-нежданно…
Как ветер пролетел знобяще и желанно…

Я помогу тебе расправить крылья Светом…
Ты задаешь вопросы, ждешь на них ответов…

Энергии Любви и Кундалини-йога…
Рисунки для тебя и всё идёт от Бога…
Сейчас у нас с тобой переплелась дорога…

Хранитель-ангел – это я…
твоя изменится судьба…

Со мною повстречавшись вновь
Ты обретаешь МИР, ЛЮБОВЬ…

Сквозь сны, сквозь души, сквозь сердца
Летит энергия Творца…
И пенье мантр, блики звёзд,
Виденья...

Как тяжко мне любить на расстоянии,
Тебя не обнимаю, не целую, жадно я,
Смогу ль я выжить в этом состоянии?
Загадкой будет сложной для меня…

Тебя хочу к себе прижать и ощутить твоё тепло,
Всех в мире самых ценных благ, дороже для меня оно,
Вниманьем быть хочу обласкан, заворожен твоей красой…
С тобой любовью заниматься, никто не нужен мне другой!

Я буду лишь к тебе стремиться, с работы пулею лететь,
И йогой буду заниматься, чтоб многое с тобой суметь ;),
Лишь для тебя я буду нежен...

Одно свирепое чудовище
Хранило тайное сокровище
В одной пещерище огромнейшей,
Зарыв его в углу укромнейшем.

Но бронированные рыцари
Хотели в том углу порыться бы,
Достать сокровище из ямочки
И подарить прекрасной дамочке.

А чтобы золото досталось им,
Они не ведали усталости
И в то чудовище свирепое
Бросались брюквою и репою.

Но не догадывались, жадные,
Что этой ценности не надо им,
И что прекраснейшая дамочка
Их всех побьёт за это тапочком.

Ведь мы-то знаем, у чудовища...