Доля поэта

Ти виграв це поєдинок,
Він породжує нове бажання,
Ти для мене у світі єдиний,
Та ця битва, вона не остання.
Я боротимусь знову і знову
Допоки вистачить сили,
Бо це доля, - не випадковість,
Віддам душу за тебе мій милий.
Я Всевишньому вдячна за дар,
Бо без його не вміла б любити
Серед розпачі, смутку і чвар,
Не змогла б це життя я прожити.
Моє тіло належить тобі,
А мій дух... Він давно уже твій,
Ти б`єшся за мене в пітьмі
У страшній, як нічний буревій.
Та я вірю в монотонний...

За кормою вода густая –
Солона она, зелена.
Неожиданно вырастая,
На дыбы поднялась она.
И, качаясь, идут валы
От Баку до Махачкалы.
Мы теперь не поём, не спорим,
Мы водою увлечены –
Ходят волны Каспийским морем
Небывалой величины.
А потом затихают воды.
Ночь каспийская, мёртвая зыбь.
Знаменуя красу природы,
Звёзды высыпали, как сыпь.
От Махачкалы до Баку
Луны плавают на боку.
Я стою себе, успокоясь,
Я насмешливо щурю глаз –
Мне Каспийское море по пояс,
Нипочём.… Уверяю вас...

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Ах,что изгнанье,заточенье!
Захочет-выручит судьба!
Что враг!-возможно примиренье,
Возможна равная борьба,
Как гнев его ни беспределен,
Он промахнется в добрый час..
Но той руки удар смертелен,
Которая ласкала нас..

Один!Один!А ту,кем полны
Мои ревнивые мечты,
Умчали роковые волны
Родной и милой суеты.
В ней сердце жаждет жизни новой
Не сносит горестей оно
И доли трудной и суровой
Со мной не делит уж давно.
И тайна все:печаль и муку
Она сокрыла ль глубоко?
Или решилась на...

К тебе несётся песнь моя
О Боже ей внемли,
Поведаю, что знаю я,
Во все края земли.
Я знаю, что источник Ты,
Всех истинных даров,
Что Ты зиждитель красоты,
Бесчисленных миров.
Кто как не Ты там надо мной,
Раскинул свод небес,
Кто как не Ты живой росой,
Полил луга и лес.
Кто наливает колос, кто?
Кто пищу нам даёт?
Кто жизнь дарует нам -всё то,
Дела твоих забот.
Как страж стоишь Ты у дверей,
Храня от бед наш кров,
Мы сенью милости твоей,
Сокрыты от врагов.
Ты наш...

Це трапилось весною:
Зустрілись у трамваї
Відомий Кум з Кумою,
…скрипіли колій шпалі!
…і так:
«7» номер спозаранку
Скрупульозно як луна,
Шляхетно, наче неньку,
Кругом міста обвива…
Час ранній на зупинці,
Кума радісно ввійшла,
Ще в думках добрі млинці,
Вранці хутко їх пекла…
…а ж, тут – періодично
Звучить таємне: У-У!!!
То може щось класично
Відбувається в уму?!
Так ні…, звуки в салоні,
Посеред натовп людей
Й вивчає звуки долі,
…ось і зірочки з очей…
На лоб полізли очі...

Кум з Кумою у неділю,
У світанкові часи…
(Коли місяць в’є до моря
Стежку білої роси)
…згуртували літню волю,
Запозичив уві сні
Примхи вдячливої долі,
І пішли в базар – в ряди…
Королівство без кришталю
(Ринок мається в зорі
Зеленішою емаллю)
Люди ж ходять навкруги…
Тут, Вам, страви к оселедцю,
Крізь – тістечка, пироги,
Наш, підходить Кум, к яєчку,
Враз узяв – десятка три…
Наче добре, вельми справно
Відбувалися торги,
Мед, яйце, сирок та й сало
Силомить удвох тягли...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...