Чи хай

Как не плюхнуться Рассее
Голой попой на ежа -
Жириновский с Моисеем
Монолог свой продолжал:

"Вот законы, что предложишь
Ты народу моему,
Дабы слушался он вожжи,
А не то - на Колыму.

Если купит кто еврея,
Обращённого в раба,
Пусть несчастный пейсы бреет,
Такова его судьба.

Непокорного объездят,
Как бы ни был парень крут,
Оприходуют в подъезде
И в кутузку сволокут.

Хочет он того, не хочет,
Пусть работает шесть лет
От зари до поздней...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

…їде Хвеська по дорозі
треться попа по підлозі
тріск на возі гуркотить
душка файно голосить:

хай живуть блага серцеві
колоритності рожеві
хай жирує бідний світ
чи колгоспник чи м’ясник
веселись народ ти в змозі
збійним тиском на морозі
розігріти силоміць
час що наближає мить
мить разючого моменту
де дістане компліменту
один втомлений мудрець
мабуть він і був боєць
й розгорнулися литаври
пролунали святні блиски
розговляється народ
ось і чарка й бутерброд
хтось хитається у...

Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.

Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин.
Конрад з Мазовії – тевтонський васал –
Гордий, що руську фортецю здолав.

Древнє Підляшшя – Руська земля:
Віднині це вотчина «війська Христа».
Хай начуваються єретики:
Для них хрестоносці вогонь принесли.

Крові потоки, стогін людський –
Несуть окупанти порядок новий.
Хто захистить...

Рідна ненька моя,Україна!
Ты, Отечество, слався мое!
Хай ця пісня на захід полине,
И восток пусть подхватит ее.
Сколько можно делить нас на части,
Краять душу і серце братам?
Неужели же наше участье
Тільки скубтись на втіху панам.
Ми ж одного і роду і племені,
С тех далеких славянских веков...
Разом славили Ладу і Велеса,
Вольно жили под сенью дубов!
И сейчас, спустя тысячелетия,
І мета в нас і мрія одна-
Были б счастливы, в здравии дети,
Та,щоб нас не торкнулась війна.
Нам не...

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в...

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...

Последняя спичка погасла
Так и е зажег свечу свечу
Зато запах копченный остался
Вот сижу в темноте и вкусно молчу
***
Цапля такая стройная, такая ровная
На одной ноге стоит тихо – тихо
Подстерегает златоглазую лягушку
У-у-у, жаба!
Ты смеешься, девушка?
Смейся, цапля, смейся!
Со временем не превратись только
В такую жабу

***
Ледоход на реке
Вот где красота
Белые глыбы льда
Черная вода
И душа кричит - Ура!
Освобождается река
***

Холодный ветер хлещет больно
Моя милая так...

Ваши небеса -
Это небо над головой
Небо это не рай
Хай!

Будда - человек земной,
А не Ваш Бог
Так и знай, Закусай
Хай!

Свою нирвану не постигай
Она уже здесь
В тебе, с тобой
Ты слышишь меня – Закусай?

Но тот молчал и ус свой кусал
Долго молчал Закусай

Візьми священну пісню у дорогу –
Бесіда з Богом шлях твій скоротить.
У пісні тій сама розкажеш Богу,
У чім печаль, і чом Душа болить.
Що біль образ ховає душу в морок,
Що гнів з душі вивітрює тепло,
Що струни сердця так порвуться скоро,
Як недовіра там зів'є кубло.
Хай світлий жар його святого слова
Претензій чад розвіє, наче дим,
Премудрість Божа хай засяє знову,
Відчути дасть Воскреслим і Живим.
22.11.2012 р.