Хлопчик

Зимовий день слабшав. Він вже не міг довго тримати на руках, обліплену зорями ніч і тому поволі опускав її на землю, а сам

безсило сковзав у безодню обрію. Дивлячись на це магічне дійство із

вікна квартири, я напружую зір, бо дуже хочу теж побачити зоряного

хлопчика, як втілення нездійсненної, але такої заповітної мрії.

Згадалося дитинство – безтурботні дні, які з кожним роком

дорослішали і ставали більш серйозними. І ось зараз, торкаючись

холодного тіла вікна, розумію, що...

- Синочку мій любий, не плач, зараз я тобі заспіваю мій солоденький, ось так, - молода жінка лагідно посміхаючись вкутала дитину і присіла колихаючи біля вікна. Немовля заспокоїлося, притихло в теплих материних обіймах, прислухаючись до тихої сумної пісні. Раптом двері з вулиці хтось рвонув і різко брязнув ними по розшатаним одвіркам.

- Катерино, Катю, де ти? - пролунав по хаті різкий чоловічий голос. Відчинилися двері і в кімнату вбіг розхристаний Василь. Дитина заплакала

- Чого ти кричиш...

В том краю, где я родился, пальмы не растут. Но когда наступает лето, и распускают свои цветущие гроздья сирень и черёмуха, а над улицами плывёт хмельной, с ума сводящий запах, от которого даже убогие старушки начинают лукаво улыбаться, мы, пацаны, не завидуем собирателям кокосов. Нам хватает леса, полей и болота, что раскинулось от самой околицы до вдали темнеющего бора.

Оно полно чудес, наше Займище. По необъятным зелёным просторам вольно носится ветер. Он гоняет рыжие гривы камышей. Над...

- Сучий потрох! Поучи его, под дых, под ды-ых да-аай, - орала толстая баба, безобразно разинув рот с крупными желтоватыми зубами. Опрокинутые вместе с лотком паляницы пылились под ногами, а подольский базар гудел как потревоженный улей. На земле возился клубок из мужских тел. Били вора.
- А ну, цыц вам!, разбуянились - послышался сзади низкий женский голос.
Словно захлопнулись створки ларца - разом утихли разъярённые торговки и разгоряченные мужики. Толпа нехотя расступилась и в круг вошла...

Память

Ах, память, ты – пепел прожитых дней. Скрываешь то, что сама решила. Слетаешь по лёгкому дуновению и открываешь, казалось бы, давно и навсегда забытые мгновения.

Но, я всегда благодарен тебе за твоё единственное свойство, которое легло в основу компьютеров – свойство ассоциативной цепи.

Бывает надо вспомнить что-то: дату, имя, фамилию, событие.

Я никогда не загоняю тебя в тупик неизбежного провала и бессилия. В этот момент я, как будто, уклоняюсь от нужной мне цели, как...

Було це чи ні, хто зна?

Але жив серед хахалів, яких кацапи лають «хохлами» за оселедці, а також «мало росами» бо думають що ми зросту малого, такий собі чолов’яга на ім’я Ілля з Родини Муромазів. А Родина Муромазів була ловка й кріпка. За звичай вони мури де треба мазали. І так добре мазали, що кажуть ту кляту стіну в Бісовому Китаї теж його родичі мазали, але хто ж зна? Та і що нам його ті родичі муромази якщо вони в нашій казці аж ніхто! Але якщо таки родичі в нього були, хай їм грець, то...