Али

Було це чи ні, хто зна?

Але жив серед хахалів, яких кацапи лають «хохлами» за оселедці, а також «мало росами» бо думають що ми зросту малого, такий собі чолов’яга на ім’я Ілля з Родини Муромазів. А Родина Муромазів була ловка й кріпка. За звичай вони мури де треба мазали. І так добре мазали, що кажуть ту кляту стіну в Бісовому Китаї теж його родичі мазали, але хто ж зна? Та і що нам його ті родичі муромази якщо вони в нашій казці аж ніхто! Але якщо таки родичі в нього були, хай їм грець, то...

Часть 2

Эмиль и Яна

Эмиль направился в институт только потому, что это было самое вероятное место встретить Яну. Но он даже не подозревал, как вовремя это сделал, и что у них сегодня спецкурс, и всех предупреждали, что быть на нем обязательно.

Аудитория для занятий уже была заполнена, когда пришел Эмиль, и преподаватель туда вошел следом за ним. По странному совпадению он был очень похож на наставника-монаха из недавних событий.

«Нет, этого не может быть», – подумал Эмиль и сел на...

Максим вышел с поезда и вдохнул полной грудью. Сколько он уже не был дома? 5 лет. Да, это конечно долго, но ведь он не дурью маялся, а работал. За это время объездил пол-Европы, достиг многого в карьерном росте, но ни разу за эти годы не побывал в родном городе. В принципе, его здесь почти ничего не держало. Родители сразу же после его отъезда во Францию переехали вслед за ним, здесь остались лишь друзья, с которыми он переписывался по интернету, со всеми, кроме одной девчонки. Алина. Даже...

- Откуда они взялись?! – в смятении произнесла Алена, сдунув со лба непослушную прядь волос, – Ненавижу пауков!

Она отступила на шаг, продолжая удерживать под прицелом самую агрессивную особь.

- Их много, и нам с ними не справиться, – запаниковал Василий.

Насекомые были огромными. Некоторые из них достигали размеров крупной собаки.

Оценив обстановку, Константин быстро достал из кейса пиротехническое устройство, запалил и осторожно, чтобы не задеть головы товарищей, зашвырнул горящий...

Часть 4

Из небытия в бытие

Долгая дорога из небытия в бытие была восстановлена в памяти очень быстро. Но по прошествии времени было уже трудно отличить событие от осознания, реальное от виртуального, точно так же, как нельзя было предположить, какие препятствия могут ещё возникнуть на пути, радоваться им или огорчаться.

– Многое могло бы рассказать пространство, не будь оно связано обязательствами перед временем, – направился в глубину вопроса Эмиль. – Спин времени, оказывается, как...

Знайомство зі статтями Дарио Саласа і його книжками, дозволило поринути в мир маловідомої в нас герметичної філософії, іменованої на Заході «матір'ю всіх наук».

У світі психічної літератури зрідка виникають дійсні "ізюминки", які можуть бути доступні для усвідомлення не тільки лише спецові, та й рядовому читачеві, що не має за спиною спеціального диплома про вищу освіту.

І хоча спочатку виникнення книжки "Гипсосознание" не викликало сильного відгуку, її варіант у вигляді аудиокниги...

"Через кочку и сугроб,
Мимо глаза прямо в лоб.
Отведи мою беду,
Но не к другу, а к врагу".
(Ворожба.)

Зеленый луч восходящего солнца брызнул на искореженное жерло Громилы изумрудными искрами света и в миг рассеял сонное безмолвие Медвежьего. Взорвались птичьим щебетом лесные чащобы, ударили трескучие бубны цикад... А на сахарной голове Утеса белое облако вдруг ожило и развернулось за плечами стройного синеглазого мальчишки шлейфом искрящейся снежной метели. Челюсть козлиной морды над...

Квітів люди не шкодують. З легкістю руки вони їх зривають, топчуть їхні руки і йдуть далі, навіть не оглянувшись. І зовсім не важливо, що квіти згодом помруть на їхньому підвіконні. Це вже нікого не цікавить. Невже їм приємно дивитись, як погибають інші? Люди не вміють цінувати красу, так само, як не вміють цінувати все що мають.

Жила на світі одна квіточка. Її багато разів зривали, топтали, ненавиділи, але вона виживала. Та одного разу ця квітка обмерзла на морозі. Всі вже були покинули...

Не розказуйте мені, що життя прекрасне… Не треба мене переконувати, що в цьому мерзенному житті є щось класне. То все неправда. І в тому я вже переконався… Одна бездонна байдужість… Про яку цінність життя можна говорити, коли саме воно нікому не є потрібне.

Що є людина? Та сама тварина, комаха, хробак… Ну чим вона відлічається від них. Тіло складається з тих самих компонентів. А мислення!!! Чим відлічається воно? А нічим, прості інстинкти, тупі звірячі інстинкти…

Але в глибині моєї душі...

Справиться с приматами оказалось проще, чем предполагалось вначале. Животные были настолько глупы и неорганизованны, что уже через несколько минут восемь обезображенных тел лежали, истекая кровью у входа в складское помещение.

- Ну же! Поторапливайтесь! – Саша быстро закрыл дверь за последним из товарищей и повернул ключ. Он сделал это вовремя. Едва щёлкнул замок – в конце коридора замелькали бесформенные тени пауков. Они наконец справились с наспех припёртой дверью и уже мчались во весь опор...