Жагою

Чому ж любов згубилась у світах?
На вітрі змерзла? Втілена у тиші?
Листи до тебе гречні пам'ять пише,
Слова горять-палають у рядках.
По вінця серце залива сльота,
Але ж воно надіею ще дише.
Чому ж любов згубилась у світах?
На вітрі змерзла? Втілена у тиші?
А тільки вечір зорями віта,
І я між них знаходжу смутку нішу.
Як добре, що світи від них ясніші.
Пливе із неба злива золота.

Чому ж любов згубилась у світах?

Занурення у тебе. Завороження.
Замріяння. Задивлення. Безсоння.
Пробудження. Прозріння. Розтривоження.
Безмежність миті. Вічності безодня.

Наповнення тобою. Насолодження.
Розпалення жагою. Розгорання.
Єднання. Пізнання. Нове народження.
Окрилення. Осяяння. КОХАННЯ.

Твій шлях перетинається з любов’ю.
Твій шлях перетинається з вогнем.
Мій шлях перетинається з тобою…
Ми разом той вогонь в душі несем!

Твоя любов – магічна квітка лотос.
Моя любов – лілеї ніжний цвіт.
Мій явлений міраж, твій хитрий голос
притягує мене, немов магніт!..

Мене гіпнотизуєш ти словами,
тебе ж зманила чарами очей.
І ніби струм проходить поміж нами,
розпалює жагу п’янких ночей…

І в серці тої пристрасті – без міри,
немов у грудях дикий сонця жар…
І ми під звуки...

(Содержал сумму возможностей, историй: вычи-
слял, моделировал, создавал, обдумывал и прои-
грывал, производил, делал), Дедал, Стивен, не
вскрывал вен, (с 18 точек зрения, 20 000часов,
для описания (с 8утра до 2ночи), (жизни), мень-
ше дела больше слов, 30 000), проснулся 16 июня
1904г., и Леопольд Блум, (день встречи Джойса и
Норы), одним словом нары), один равен двум,
расщепил сознание, на оброзное и правописание),
без зазрения совести, где и омфал, уход из башни
Мартелло...

- И конечно никого не слушай, короля король,
идя по луже, пой, .....похоронного марша вязь,
шута князь и внимай пению птиц, (струи звуков,
глазниц яблоки, жагала сраму, аладина хама,
лампа).
- Неужто, ах-ах-ах.
Полная осуществлённость потенциальных
возможностей и душевных (тревожностей),
крах

І знову мене осінь запрошує на танго.
Своїм цілунком обпекла вуста...
І знову на душі мені стає так п'янко...
І пристрасті жага росточком проросла...
В твоїх обіймах розтікаюсь воском...
Та почуття вулканом вибухають ..
Кружляє вітер листям грайливо і так просто...
Я відчуваю силу в руках,
що обнімають...
Яке жагуче танго... Осіння насолода...
Вже зовсім скоро скине ліс вбрання...
У вогнищах згорять всі сумніви й негоди...
І за любов таку немає каяття...
1.10.18 Алла Тимошенко