Його

1.Цариця Янь спустилася над Світом
Й могутнім помахом руки
Зняла завісу нам із чола
Завісу ту яка була віки.
2.Розвиднилось у голові нам як ніколи
Психологічний тиск упав умить
Не буде більш у серці у нас горя
Бо захист повернувся нам живий.
3.Його чекали тисячі ми років
Надію ми плекали все живу
Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
Нарешті сила Янь диявола змела з життя.
P.S. Першою буквою у алфавіті повинна бути буква Я

1.Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
І незалежно від того, хочемо ми чи ні
У породіллі-матері дитя відкрило очі у Всесвіт
І прізвище Материнське взяло повік.
2.Там у Європі простіше
А слов*яни пов*язані з усіх сторін «Отцем»
Прізвище візьмемо материнське,
А далі, як бути із по-батькові отим?
3.Він власність поставив на кожному
Закодувавши вміло слов*янський народ
Бо знав: через слов*ян повинна прийти Правда,
Що означає: смерть «Отцю» і його ділам.
4.А хто є батько наш читаємо у...

Голос в пустелi вола: "випрямте стезi для Бога!
Шлях для Христа розчищай - скоро Його перемога.
Друже мiй, перемагай все, що не гiдне для Нього.
Як Іоанн, розчищай всюди Христовi дороги.
Ти iх прямими зроби, щоб не спiткнулися ноги....
Ходять по свiту Сини, наче могутнiї Боги.
Пильно дивись, не прогав свiтло в очах Свiтлоносця!
Бо, як швидкий ураган, час цього свiту проноситься...
Грiзнi кумири впадуть Трiснуть iх глинянi ноги
Юнi народи прийдуть з серцем, вiдкритим для Бога.

1 куплет
Час минув, всi пісні зім’яти,
А тебе мені не вистачає,
Як від серця журбу сховати?
Соловей для коханих співає.
Доторкнутися до зап’ястя,
Поцілунком його покрити,
Було би величезним щастям
В сні одному разом парити.

Приспів
Я не можу без тебе жити,
Я не хочу без тебе бути,
Як, скажи, тебе не любити?
Як обличчя твоє забути?
Від очей твоїх гасне сонце,
А від слів розцвітають квіти,
Ти постукай в моє віконце,
Я подумаю, дує вітер.

2 куплет
Як потрапити в наше літо...

Шукаєш шлях в Єрусалим?
То почекай,! Вже час надходить:
він буде явлений Землі –
його зоря над нами сходить!
…Сковорода і «Сад пісень»,
Союз із Заходу і Сходу;
В Таращі – зірка. Вічний день,
Ментальність Вічного Народу.
Блаватська, Реріхи, Тарас –
той вічний символ України.
Куди ж ви все будили нас –
Предтечі до Святого Сина?
Що став Фундаментом Життя;
зібрав сім стін Єрусалиму;
став Храмом Міста Майбуття;
спасенним душам дав Країну.
Знайшов дванадцятьох перлин –
воріт для...

Світлий друже Миколаю!
Миру дай, молю, благаю,
Щастя в Бога попроси
Та й на Землю принеси,
Розділи його на всіх,
Хай впаде воно як сніг.

Тарас Тимошенко
18.12.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Почему на твоей щеке
заблестела слезинка?
А быть может, дождинка
пала сверху в крутом пике.

Может, просто снежинки след.
Белоснежная, тает.
Иль букашки летают
и целуют они портрет.

Пусть лишь радость родит слезу.
И сияет свет в сердце,
очищает он герцы.
Дарят капли свежесть в грозу.

Пусть снежинки ласкают взгляд,
согревают твой холод.
Улыбнёшься – я молод,
впереди мгновений парад.

А с малышкой-букашкой пусть
улетит душа птицей...

Коли Життя втрачає сенс
і ціль ;
Коли уже не можеш посміхатись.
Коли упав на дно, а відчуття лиш біль,
Тоді напевно час перерождатись.
Прожити треба все що відбулось,
Все те що зараз відбувається прийняти.
Не звинувачувати долю і когось.
А серцем Бога просто обійняти.
Як птиця- Фенікс з попелу ожити.
Пробачити себе і тих хто зло чинив.
Тоді можливо щиро світ любити,
Свій шлях пізнати ,та його мотив.
Алла Тимошенко. 25.10.18

Как только пробудившись от безумия,
Отринув ложных устремлений след,
Я вышел к берегу раздумия,
Махатм Востока понёс завет.

Завет тот выстрадан немногими,
Кто был Иерархии звеном,
Звучащим благовестом утренним,
Великим Сергием крещённым торжеством.

Дух мира всех пророков явленный,
Прибитых камнем иль крестом,
Ужель и мне идти прикаянным
Судом невежд и толпы мотовством?

О Отче, Истину принявший с уст моления,
Дай тем Кто слышит горний мой совет:
Прийти принять...

Нет радости, теперь одна печаль,
Однообразье мира утомляет,
Усталый взгляд не устремляешь вдаль,
И на губах улыбка уж не тает.
Все понято и вглубь, и в ширину,
Все добыто извне и изнутри
И не благословляешь уж судьбу,
Но оставляешь мыслью этот мир…
Так йог глядит устало и светло,
Так понимает долгую обитель,
И, отрешенный, хочет лишь одно –
Оставить все, но как воздаст Спаситель.
Все отработало, внесло и привнесло,
И мир предстал, как был задуман Богом,
И видит йог иллюзий всех...