Вона

Жила у Кума бліда корова,
У Куми-сусідки – чорнявий бик,
Вона водила його за рога
І на вечір був у хазяйстві шик…
Важну здумали чинити справу,
І худобу звели у темний двір
На побачення в шлюбну отару,
Й двосторонній задіяв договір!
Ось, здійнявся бик у певні лави,
Замукала блідаста та кричить,
Дощик мжичить на зелені трави,
У Кума ліве око теж дрижить…
Нишком тішились та все гадали,
Як поділити лотерейний куш,
Обласкати вдачу й замочити
Оте природне прибавлєннє душ…
Процес...

Знов – Ку-Ку, Ку-Ку – кукує міф «Кукушки» уві снах,
На природно рідній мові у могутніших лісах…
…й десь, у центрі ліса, з дуба незалежну пісню ллє:
Ой, Зо-Зу, Зо-Зу… Зозуля*…й щось «зозується» не те…

…крик зверта вона до долі – де ж оті яскраві дні?!
Й світить сонце, стають зорі, нема ж світу по весні?!
Може криз у самій волі, що блукає та реве?!
Відсутні ж зустрічі любові з вірою, що гниє!

Сіра ж пташка на природі спільну пісеньку веде,
На ланах та в щирім полі шлюбний гомін...

В тридевятом где-то царстве,
В тридевятом государстве,
В Заполярной Воркуте
Жил в бараке в тесноте,
Жил один Вован шахтёр -
Местных дам тех ухажёр ...

Там родился , там учился ,
Вырос там , потом женился,
В шахту всё ходил пахать,
Уголька там добывать.
Он давал стране угля,
Выдавал всё на гора ...

Долго , коротко ли было ,
Вот уж в шахтах нет кобылы -
Нет конька там горбунка
Его друга чудака,
Не с кем было горевать,
Не с кем весело поржать...

Чередом всё шли эпохи...

В кризис плавно мы входили,
По недельке, по одной,
Всё равно себе нажили
Расцветастый геморрой

В дармовой кредит мне дали
Яйцеварку и щипцы,
А потом судебный пристав
Описал мне все штаны

В бивалютнуй корзину
Рубль тайно я заслал,
Пусть научит там плохому
Старый наш бисексуал!

Евро сверху, Доллар снизу-
Кого хош, того бери ,
Наплодим на рынок миру
Еврубли и Дорубли:)

подпевают:)

AstroGhost


Евро сверху, доллар снизу -
Камасутры колорит...

Исполать вам, судари! Исполать, сударушки!
Я всего и дела-то – подпираю тын.
У плетня криничного притулюсь на краешке,
наплету с три короба, с копы на алтын.

Не ахти покошены выпасы гумённые,
травостоя щирого рясная ботва.
Буераки волглые, ерики зелёные –
ай-да, присно памяти, одолень-трава.

Видимо-невидимо небо позалунилось,
и впотьмах попрятался ражий первоцвет.
Реченька коложная благостно сострунилась,
потекла на-посолонь, на святой рассвет.

Виднокрай заярился, небо...

Дворик наш не слишком шумный,
Хоть немного полоумный.

Всюду тишь и благодать,
Из подвала всё видать…

Вона дворник, дядя Гриша,
Вкруг столба метлою пишет.

Закорючки больно хитры,
Знать, «прочёл» с утра поллитры.

Кукле ноги рвёт Алёнка -
Нет прилежнее ребёнка.

Громко чмокая резинкой,
Книжку вслух читает Зинка.

Выпускник вчерашний Саня
На углу «тусует» Таню.

Вася рвёт дневник на части –
Вот уж двоечнику счастье!

Колесит по клумбам Петя
На крутейшем «лисапете...

Я хочу бути однією з твоїх коханок.
З тих, що тихо ідуть під ранок,
З тих, що гірше за смак дружини,
але кращій, ніж самотній,вчинок.
з тих, з ким йдеш і куди ти знаєш,
але потім не пам’ятаєш,
зафарбовуєш кожен з ласощів,
бо дружина – насправді красощі.
Ти хочеш бути моїм чоловіком.
Щоб твоєю була навіки
Як би грубо це не звучало -
Бо тобі зі мною сексу мало.
Твоя дружина хоче замало:
Щоб її твої тьолки не діставали,
Щоб вона прокидалася з тобою вранці,
А не з думкою про сусіда...

Радуйся земле, в якій Син Божий народився,
Народився й світ змінився,
Духом Божим освятився!
Та земля, що Сина мае, в благодаті проростае,
Сина ростить, в росах сяе,
В житті Бога прославляе.
В тій землі все рясно родить,
Та земля скрізь добре робить,
Вона Сина ростить, доглядае,
Ним живе , Його кохае,
Йому служить, радість мае,
З ним і тужить, і співае,
В Ньому до небес злітае!
З часом Син в душі зростае,
Чудо світ в серцях являе,
Дивну мудрість відкривае,
В землю - душу мир...

- Я не ходил, ты слышишь, Миха,
На эти ранее дела/
А нынче - вона как! Шумиха.
Она меня и привела.

Куды-то, кто-то фронтом двинул.
Опять гражданская война?
И с батькой вновь схлестнуться сыну?
Кому вся эта хрень нужна?

Ну, вот! Вручили бюлютеню.
Четыре клеточки всего.
По их должон я цусмотренью
Пометить птичкой одного.

А за кого черкнуть мне ручкой,
Коль ни один не по душе?
А, не поставлю закорючку?
Не избиратель я уже?

А где графа, что всем супротив?
Уж намозолили глаза...

Когда вся страна
Делится взахлёб воспоминаньями,
Когда народу упорно
Раздирают непросыхающую болячку,
Не осталась, само собой,
В стороне от прений
И палата отпетых придурков,
Жующих гудронную жвачку.

Собрались все потихоньку в углу,
В самой дальней и грязной палате,
И стали совместной гурьбою
Судить да рядить (вот те нате):
«Это ж какое-такое дивное диво
Сумело в стране приключиться,
Что и дурням последним оно
До сих пор всё мешает забыться?».

Обсасывали проблему, как...