Волино

Жить с тобою, но без воли!
Жить без воли, но с тобой!
Хоронить былое горе,
Замороженной листвой!
То, что было забывая,
И забыть прощальный смех,
Горьким ядом запивая,
Всю вину за страшный грех!
В вышину, как птица-феникс
Я взлетела, а душа –
Об скалу любви разбилась,
В ней ответа не нашла…
Мне хватило этой роли,
Не закричу тебе «Постой…»!
Я с тобою, но без воли…
Я без воли…но с тобой!

Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.

Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин.
Конрад з Мазовії – тевтонський васал –
Гордий, що руську фортецю здолав.

Древнє Підляшшя – Руська земля:
Віднині це вотчина «війська Христа».
Хай начуваються єретики:
Для них хрестоносці вогонь принесли.

Крові потоки, стогін людський –
Несуть окупанти порядок новий.
Хто захистить...