Вкрасться

Отчаяньем в душу вкралась любовь,
Бессмыслица мыслей, бессмыслица слов
Страдания жажда…
Мечтаний пора…
И осень гоню я теперь со двора.
И птичьи трели теперь нипочем
В душе разгорается страсти огонь…
Он носит с шуршанием листья двора…
Те мысли, что нам расставаться пора…
И вновь из терзаний я выберу смерть…
Легко умереть…, когда счастья нет…
Мне легче уйти и забыться совсем…
Чем грезить о том, что потом станет сном…

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...