Вибираем

Неровны, коварны дороги, которые мы выбираем.
Дойти до конца без потерь и ошибок - не цель.
Дорогу идущий осилит, - мы все это знаем.
При этом, лишь только, на финиш наводим прицел.
Идя к мнимой цели, мы жадно купоны срываем,
Упрямо алкаем свершенья безмерных надежд,
О тех же, кто рядом, мы чаще всего забываем,
Толкаем локтями, и грудь колесом выставляем,
Попутчиков, твердо считая толпою невежд.
Дорога одна лишь на всех - от рожденья до тризны.
Нахрапом, на силу надеясь, ее не так...

О чем сегодня думать мне?...
Когда все мысли о "тебе"...,
Когда несчастные секунды
На циферблатах всех часов
Текут так медленно и грустно..,
Что рвут на части мое плоть...

Ты воплощенье совершенства,
Ты Ангел,что сошел с небес,
А быть с тобой одно блаженство
Зачем тебе моя любовь?...

Ведь ты права,
У нас нет шансов,
И вместе быть не можем "мы",
О чем тогда мои мечты?...

А ведь могло быть все иначе,
Могли ведь раньше все начать...
И не пришлось бы расстоваться...
И не...

И кто из нас не Бог?

В своей структуре проповедник,
А космос, тело жизни нашей.
И мозг,как мысли проводник,
Разносит волны дальше, дальше.

И кто из нас не Бог?

Как мысли воплотятся в дело,
На помощь ангел-инструмент.
И слушается нервно тело,
И слушает любой акцент.

И кто из нас не Бог?

Мы носим тайны мироздания,
Нас тяжело,порой,понять.
Но всех влечет одно задание,
Любви лучи спешим отдать.

И кто из нас не Бог?

Уносит вектора характер,
Несет он нас то вверх,то вниз...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Расцвела любовь весной
Нежными цветами.
В сердце ворвалась стрелой,
Жаркими лучами.
Потеряв покой и сон,
Стрелы запускает,
Дел любовных купидон
Пары вибирает.
Расцвела любовь весной,
Покарила страстью.
Потеряв сон и покой,
Сердце дышит счастьем.

На пекучому сонці щира йдеться вистава,
Вона світ ублажає, бо з могутністю грає,
На високім «бігборді»,що окрашає міста,
Вдача ціль вибирає – до вершини сяга…

На колючім морозі хутко б’ється застава,
Вона мить зволікає, бо та рацію знає,
Яка в тихій облозі і хуртовину шпурля,
Та мету досягає й на вершині сіда…

На великім порозі справжня треться нарада,
Наче мир вихваляє й про могутності дбає,
Вона ж краща у Світі! Красуня – майже свята!
Ось там, Україна своє Величчя здійма!!!

Якби була я президентом
І мій народ жив у пітьмі,
Я відгукнулася б поетом
На дні холодні, дні сумні…

Яка краса - блакитні очі,
Яка любов - світ мерехтить
В полоні відчаю і ночі
І вабить невгамовну мить.

У царстві смутку і недуги
Душа вже звична до пера,
Як диригент зітха від туги -
На світі є висока гра…

Кого любить не вибирає,
Багатства слави не шука,
Як мавка в хащах слів блукає,
На чуйне серце зазіха.

Якби була я президентом,
То запитала б у зорі
Чи маю фах - за...

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...