Серцем

Бiля джерела Дiви Марії
Народилися казковi мрії.
Cпiвучі ноти живої води
В серці моєму тепер назавжди.

Тарас Тимошенко
( Моршин 2016 р. )

Щоби я без тебе робив
Як би моє склалось життя
Я б в сутінках довго блукав
Із яких нема вороття

Очі твої, темні як ніч
Чисті мов джерельна вода
Я би в них дивився завжди
Тільки не можливо, шкода

Щоби я без тебе робив
Ти дала мені почуття
Розпалила в серці вогонь
І моє зігріла життя

Великий день, Велике Свято!
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ!
Бажаю Сонця, Радості багато.
Пісня лине знов і знов.
Торкнуться струн завітних серця
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ!
Хай Благодать рікою л'ється...
Наповниться любов'ю кров.
Співає Небо, прославляє БОГА
НАДІЯ, ВІРА і ЛЮБОВ!
Хай світлою буде дорога!
Вони онова із основ!

30.09.16 Алла Тимошенко

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Почему на твоей щеке
заблестела слезинка?
А быть может, дождинка
пала сверху в крутом пике.

Может, просто снежинки след.
Белоснежная, тает.
Иль букашки летают
и целуют они портрет.

Пусть лишь радость родит слезу.
И сияет свет в сердце,
очищает он герцы.
Дарят капли свежесть в грозу.

Пусть снежинки ласкают взгляд,
согревают твой холод.
Улыбнёшься – я молод,
впереди мгновений парад.

А с малышкой-букашкой пусть
улетит душа птицей...

Кохання примарне - надіятись марно...
Ніщо... забуття.
Лише в твоїм серці, як промінь в люстерці -
Мої почуття.

Самотність гартує - не бачить, не чує -
Нема вороття.
Ще сонячним ранком в обіймах світанку -
Палало життя.

Букет із троянд, білих й червоних
Прижатий до серця, в тво́їх долонях
В долонях твоїх, мо́є кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Пристрасть та ніжність червоне та біле
Обличчя коханої, бажане, миле…
Жінка з трояндами … спогади, мари
про па́лке кохання, пристрасть та чари

Букет із троянд, червоних та білих
забути про тебе, не в мо́їх силах
не в мо́їх силах, забути кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Так много рядом равнодушных лиц,
Как будто ты в толпе чужой вселенной.
Холодные глаза, не ведая границ,
Как пули ранят неизменно.

Не нужен им радужный твой свет,
Напрасно травмируешь душу!
Такого им не велит этикет,
Эти стены ничем не разрушить!

А мне так хочется сбежать
Туда, где в людях светятся огни,
Где можно сердце открывать,
Где ложь и маски не нужны.

Спаси меня из этой тьмы,
Пока ещё во что-то верю.
Устала я от безразличия войны...
Верни доверия тяжелую потерю...

Їду, сльози на очах,
Овруч залишаю,
Небо теж усе в сльозах,
Дощик накрапає…

Люди добрі, як святі,
Тепло так зустріли,
Душі їхні золоті.
Овруч серцю милий.

Тарас Тимошенко
2017

Обпечений коханням -
Нові лікує рани,
Безвихідь і страждання
Солодкої омани.

Нема де правди діти.
Нема брехні де взяти...
Дозволь коханню тліти,
А серцю - замовчати.

Уж сорвали давно
Хризантемы в саду,
Всё с любовью ушло,
Снова серце в аду,
Отцвело заодно,
Видно так суждено.
Опустело в душе,
Вас уж нету давно,
Не могу я уже,
И в слезах лишено,
Не моя в том вина,
Недопито вино,
Он ушёл навсегда,
И вокруг всё черно.