Ось

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...

Ось і літо на порозі...
Незабаром осінь.
Все минає... вже не в змозі,
Росами... ще й босі...
Промовляла рідна ненька
В старенькій оселі: -
"Будьте діти завжди щирі,
Добрі та веселі.
Не шукайте поміж люди,
Щастя та підмоги...
Щастя поруч... Бог повсюди -
Попросіть у Нього".

Очки, приятное лицо
И обручальное кольцо
На безымянном пальце...

Семнадцать ей, ну а ему...
Да возраст знать и ни к чему.
Солидный и богатый...

Сложен совсем неплохо он.
На вид, серьезен и умен.
Ну что девчонке надо?..

Еще не стар, хотя и сед.
Сказал не здравствуй, а привет,
Как старый друг, приятно...

Был обходителен, не груб.
Улыбка не сходила с губ.
Шампанское, конфеты...

И не жалел красивых слов.
Прием, конечно же, не нов.
Но так хотелось верить...

Машина...

Ося
утром шапку бросил
и надел крутой картуз
нам плюс!

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Душа, не выдержала, Канта! -
Без приглашения на «съезд»,
Явилась, по-немецки, с тактом… *

* *

02 ноября 2003 г., Виталий Третьяков,
«TV-Культура», пригласил впервые
философов на «расстрел»(!). Так, они
его уговорили не применять крутых мер.
Так и расстались. Но, Виталий Третьяков
пообещал пригласить других желающих
философов быть «расстрелянными»!
- Найдутся ли?


Цивилизация Средств или/и Цивилизация Целей?
(пока, текст - сырой, будет дорабатываться)

Часть первая...

Приходит час прошить единой
Гипотетической, всемирной
Нитью Историю, - сквозь дыры(!), *

* *
От автора:

В замысле, работа должна поэтически соединить в единый гипотетический сюжет все идеи, зарисованные мной в поэмах и стихах, относительно Истории Русов-Арий-Славян, в непривычной(!) антропологической цепочке:

«Атлантдертальцы-
Неандертальцы-
Кроманьонцы» -
Русы-Арии-Славяне-Русские,

через первые Цивилизации, созданные Русами, Моноязычную Всемирную Ойкумену Русов, к...

Ніяковію... Ось і ти туди ж:
„А скільки заробляєш? Чом так мало?..”
Що тут казать? - Я посміхаюсь лиш.
І відшутковуюсь. Приземленно. Невдало.

Спочатку намагався вести бій:
Ви ж всі читаєте там щось зарозуміле!
Невже ж для вас то лиш до хлібу сіль?!
А власний крок? А висновки? – Несила?!

Кому життя – то лиш війна за скарб,
Той жадібність свою лиш напуває;
У меркантильності палкий азарт,
Та міри в ній, відомо же, немає.

Невже майно – це людяності мір?!
Як зветься...

Weekend – це як святкова вдача,
Кум зібрався у культпросвєт…,
Хоч у нього є гарненька дача,
Й хотів він новий тет-а-тет…
Шановний у зоопарк здійнявся,
Та й трохи грошей прихопив,
До дружбана сію мить піднявся,
Той зразу ж стопочку налив…
Закусили та й з собою взяли:
Ковбаски, сала, мутний злив,
До завєдєння допішкували,
Ось вам і мавпа, ось трактир…
Чаркою у хміль мерщій хильнули,
Піднявся пристрасний порив,
Кругом раз, навколо, зазирнули,
Який ландшафт (без матюків)?!
Десь...

І знову вирішив германець: "Drang nach Osten!"
Але не вигукнув, тихесенько прошепотів.
Та й поповзли чутки й думки гадючі
Сварити і цькувати трьох братів.

Він добре пом'ятає міць та силу
Коли пліч о пліч українець, росіянин, білорус
Зломали яструбові його чорні крила
Тому й жбурляэ кістку нам - Євросоюз!

Ідіть до нас, забудьте про братів
Вони ж вас тільки но грабують
Слов'янский Світ ? Та це ж ярмо катів!
Десятки років Захід вередує.

І ось, нарешті, відбулося - перемога !
Іван...