Опустела кажись

Опустела окрестность под стужею,
Всё пространство снегами отбелено.
В размышлений немыслимом кружеве
О тебе мне и думать не велено.

Рву мечту до молекул и атомов,
Распыляя во мраке вселенском.
На замену печаль мне сосватана,
А печалью во льдах не согреться.

Припев:
В закромах души
Памяти осколки.
А поверх легли
Колючки да иголки:
Громы острых слов,
Молнии речей.
В сердце нелюбовь
И тоски ручей.

2
Отвергаешь ты буйную радужность
Чувств моих небывалую искренность.
Нам не...

Пройшло уже два роки майже –
Час вже не малий,
Та серце мені далі каже:
Не забувай її – люби!

Пройшло уже два роки майже –
Вже зовсім ми чужі,
Та серце мені далі каже:
Про неї пам'ять збережи!

Пройшло уже два роки майже –
Немає вороття,
Та серце мені далі каже:
Без неї – не життя!

Пройшло уже два роки майже,
Та де би я не був,
Кохання нетривале наше
Повік я не забув!

Ты – женщина ночная, ты – судьба.
Дана ты мне на радость и на муку.
Не уходи! Страшна с тобой разлука.
Ужасен день, прожитый без тебя.

Не уходи – шепчу в тиши, любя.
Пусть тают на губах ночные звуки,
Пусть белые, задумчивые руки,
Как птицы, проплывают возле лба.

Что без тебя я значу, что могу?
Я то плетусь устало, то бегу.
О рифы рифм изранено всё тело.

В тебе одной – боль встреч и пыль дорог,
И хмель вина, и соль ночных тревог…
Не смей смотреть в меня так охладело.


2...

Where are you, my love and tenderness
Where are you, my hope and happiness…
In this world, oh, it can be so cruel
But without you I’m without a soul!

Now I’m lonely and I’m lost
Our roads will never cross
Like a pilot in his plane
I go crashing down in flames
To the end of all my days

Now my world is just an empty cell
It’s become complete and fiery hell
In this world, oh, it can be so cruel
But without you I’m without a soul!

Now I’m lonely and I’m lost
Our roads...

Так, я не пишу давно вершів,
Чому? Напевно болю було мало,
тепер, так вистачить цого,
напевно, кожному б на цій землі роздала.
Моя любов така примхлива діва,
Від неї я літаю наче птах,
а то ось так болить десь зліва,
Та люди кажуть, що це страх.
В моїх очах немає радостї, Вона,
кудись поділась, може і втекла.
Годинами дивлюсь на небо,
там хмаринки,
Та ім так холодно самим,
Я розумію іх , бо часто, на одинці
я залишаюсь з світом що німий.
Так,є кохання, воно – моє диво,
Та...

Вы видите меня сильной, здоровой…
А внутри я очень больна.
Я не кажусь вам собакой дворовой,
А ведь я почти умерла…
Видите румянец алый?
В глазах наивности пелена?
Но за радужкой отблеск кровавый!
Это безумие - я поняла…
Я покажусь вам красивой,
Талантливой, светлой, живой…
Но я лишь кажусь вам всем милой,
Или тем, кто в душе слепой.
Внутри каждый первый гений!
Внутри каждый первый – герой!
Никто не потерпит прений,
Что он ни тот, ни другой.
Затылки почешут люди:
«Что вы...

Грався з чубом вітерець –
Кум до Кума навострився:
Взяв духмяний папірець
(В день на ньому перцем грівся),
З діжки смачний огурець
(Смак до нього причепився)
Дошкуляє зміст увесь,
Наче кращій шмат гостинця?!
У гостинці є й млинець,
Пляшка теплої горілки,
Як козацький молодець,
Кум з’являється у хвіртки:
Здоровенькі Вам були –
Кум до хати поклонився,
Де кума сопить завжди –
Та заходь, от! зупинився…
Вже в передній, вліз в сінці,
Той же час – перехрестився,
Й Кум лежить...

Сидять Куми на природі,
Ляси точать, пиво п’ють,
І як кажуть у народі:
Хай живе гуманний Суд!
…ось, питає Кум у Кума
(той, що має вище ранг):
Що за хрєнь ниць виглядає,
Наче, схоже – БУМЕРАНГ?!
Ой, це друже, мабуть лихо –
Крізь повітря проліта,
Гвинтокрилом кучеряво
Скрізь побило всі місця,
Тай – показує на гулю,
Що на лобі синню льє…
(Не злюбив миттєву кулю,
Дульку скручує з трьох пе…)
Ну…, так звій його до біса,
Каже важно господинь,
Ось, пішли до того ліса,
В злість...

Лежать двоє у калюжі
(Зранку віяв ожеледь)
Й трохи, начебто, байдужі
До буття, де є творець:
Людство бавиться віками
Містом, що росте селом,
Ось, як в’яжеться роками
Глузд здоровий за вікном:
Каже (лежачи) бродяга:
- Некультурний є народ!
Як іду з пивного бара,
Руки топче і фейсборт…
…часто ставлять запитання –
Ти людина, чи звірок,
Майже, чемне піклування –
Дивовижний наш народ?!
- Якось, різко сів на зад я,
Каже другий (бульк пускав),
Враз, зазнав оціпеніння,
Пляшку в...

ДЕЙСТВИЕ IV

ЯВЛЕНИЕ I
Рогнеда, Вальмира
Вальмира
Мне удивительно терпение сие!
Когда свершается бесчестие твое,
Когда на пышный трон, тебе определенный,
Изменник, красотой иныя ослепленный,
Возводит странницу, ругаяся тобой;
Ты, не тревожася ужаснейшей судьбой,
В молчаньи, кажется, спокойна пребываешь,
Но сим молчанием меня ты ужасаешь.
Гром страшный следует нередко тишине.
Рогнеда
Поди и призови Владимира ко мне.
Вальмира
Конечно, пременить его желаешь долю,
И счастием...