Кохана

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

Я хочу бути однією з твоїх коханок.
З тих, що тихо ідуть під ранок,
З тих, що гірше за смак дружини,
але кращій, ніж самотній,вчинок.
з тих, з ким йдеш і куди ти знаєш,
але потім не пам’ятаєш,
зафарбовуєш кожен з ласощів,
бо дружина – насправді красощі.
Ти хочеш бути моїм чоловіком.
Щоб твоєю була навіки
Як би грубо це не звучало -
Бо тобі зі мною сексу мало.
Твоя дружина хоче замало:
Щоб її твої тьолки не діставали,
Щоб вона прокидалася з тобою вранці,
А не з думкою про сусіда...

Вы то, чего злитесь, или боитесь, страх,
рождает агрессию, а не сила, не мечём,
не словом, убить не мило,……………..
любо поддержать, направить, подсказать,
не соглашаться, но не оскорблять, скарб,
не «трожь» и будешь хорош,…………..
одна болезнь у нас, изо терапией лечим,
душу не калечим, а кохаем, веер, махал,
махал, упал, устал, поднялся, расправил
лопасти, высунул иглы, стал оружием
массового поражения, в чём решение,
не для этого создан, сознание мутит,
и так, муторно, на сердце «тОски...

Мокнем, мокнем, под сюрреализмом, дал течь,
заделать нечем, разве, что обрубить, руки,
бур, бур, бур, бурим, прошли слой, агрессии,
и всякой депрессии, гагарины наших дней, как,
гагары, гарь, вытрем, накипь, сажу, золу, выметем,
тим, тим, тим, тим, взлетим, свобода, предрассудки,
в сторону, оккультизм, паралич, духа, худо, худо,
худо, художник, заложник, амбиций, мания величия
и все обличия,………………………………….
из детства, перепуган, бит.
- Где бита, где, где она?
- Тебе, зачем...

Не воскрешай, щоб знову поховати
Відлуння недосяжних берегів...
Чекав на те, на що не слід чекати...
Шукав того, чого не розумів.

Не вперше я кохав... і не в останнє,
Втрачаючи омріяні світи...
Залишу лиш конверт "до запитання",
Та спалені надією мости.

- Один, два, три, четири, пять...
- Не рахуй, не треба!
- Але ж їх так хочеться в долоньки взять,
Дотягнутись і зірвати з неба.

- Ти знала, що у кожного зірка своя?
- А як таке може бути?
- Он глянь, там, у куточку твоя,
Її навіть голос чути.

Чуєш, кричить вона?
Про твою красу горлає!
Дивись, видна її одна сторона.
Вона наче серце тримає.

Серце своє я тобі дарую.
Цей подарунок справді від душі.
Я тебе безмежно ціную.
Мої почуття уже на межі.

Давно хотів сказати,
Що...

Лише у небі зірка запалаэ,
спаде на землю тінь, на серці сумно.
Душа до тебе лине та бажаэ.
Мені так важко у часи безлуння.
Я так хотіла, щоб ти поруч був,
Щоб ніжно зігрівав мене, кохая,
Але одна я - ти мене забув.
У темряві ночній стою сама я.
Моє обличчя вітерець ласкає,
Смахне сльозу, волосся заплете.
Один лише він сум мій знає,
І плач і крик с собою понесе.
Якби він міг тебе знайти, коханий,
І передати все моє тепло,
Мій поцілунок ніжний, незрівняний,
Для тебе...

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

Немає іншого бажання,
Ніж пити з уст твоїх кохання,
Та пригорнувши в тихім гаю,
Прошепотіти... я кохаю.

Душа крізь час і простір лине,
Навстріч тобі... моя перлино.

сидят лягушки
сидят подружки
ватрушки с петрушкой
едят
трещит кукушка
но словно клушки
кохают в пруду лягушат