Хайям

Богородице.

Божья матерь, пресвятая Дева! Что же ты две тысячи лет делала,
С неба, взирая на скорби людские, нас утешала и с нами скорбела?
Или внимала, как души мирские тянут занудливо: – Ave Maria?
Каются в смертных грехах, чуть дыша, зная, что вскоре опять согрешат.
Было ли время, когда ты смеялась, сыну тепло и светло улыбалась?
Вечный твой образ печалью прекрасен не потому ли, что подвиг напрасен?
Не потому ли, что с Роком не споря, матери сохнут и чахнут от горя,
На крест, ссылая...

Коли ти спиш

Коли ти спиш, на тебе зорі дивляться,
Коли ти спиш, в волоссі сяйво губиться,
Коли ти спиш, твоє обличчя красеня
Коли ти спиш, мій погляд все пояснює

Я не плачу, то є просто почуття,
Я не бачу,бо усвіті ти і я,
Я не чую,лише серце чую я,
Не говорю, бо ти спиш, а я німа.

Коли ти спиш,мої думки на аркуші,
Коли ти спиш, мені на небо байдуже,
Коли ти спиш, у тілі безлад твориться,
Коли ти спиш, душа про тебе молиться.

Прокидайся,ранок війшов до вікна,
Прокидайся,бо...

Ветер стих
До безобразия.
Континент,
Что делать -
Азия.
Попалит,
Пожарит,
Плохо – ли?
Рано мы с тобой
Заохали.
На погоду
Зряшно хаяться.
Нам и Богу
Не покаяться.
Он поймёт,
И знает истину,
Есть один
Прогноз единственный.


У природы – нет плохой погоды!!!!
Лучше и не скажешь, вроде.

Ніяковію... Ось і ти туди ж:
„А скільки заробляєш? Чом так мало?..”
Що тут казать? - Я посміхаюсь лиш.
І відшутковуюсь. Приземленно. Невдало.

Спочатку намагався вести бій:
Ви ж всі читаєте там щось зарозуміле!
Невже ж для вас то лиш до хлібу сіль?!
А власний крок? А висновки? – Несила?!

Кому життя – то лиш війна за скарб,
Той жадібність свою лиш напуває;
У меркантильності палкий азарт,
Та міри в ній, відомо же, немає.

Невже майно – це людяності мір?!
Як зветься...

Бог был милостив к нам: преподал нам уроки.
Он от нас же самих нас пытался спасти.
Исполнители воли Господней – пророки
становились преградой у нас на пути.
Мы всё время идём по пути суицида,
так что гибели нам избежать не дано.
На Адама и Еву не держим обиды
и ведём себя так, будто нам всё равно,
когда кончится всё, когда выйдут все сроки –
те, что Бог нам отмерил в начале времён.
Мы забыли про то, как явились пророки
и продлили агонию наших племён.
Самых первых из них матерьяльною...

Ветер тучи гонит, раскачал дерева,
Дождь следы замоет и укроет трава.
Пятерых красных ведем на расстрел,
Только атаман, что то вдруг погрустнел.

"Что, атаман, вдаль печально глядишь,
Что ты грустишь, что ты, сокол, молчишь?
Чай не беда, расскажи молодцам,
Хлопцы все поймут, знаешь ведь сам".

"Малый в портках, хахиль бабы моей,
Бились когда-то мы с ним из-за ей.
Кажут теперь-мол за бабу и мстил,
Красною шкурою совесть прикрыл".

"Батька, так отпустим...Хай себе побег!"
-Этот...

На далеких планетах где-то
Тоже есть большие города;
Жизнью вся галактика согрета,
И жизнь по космосу снует туда-сюда.

Вот и ко мне забрел инопланетянин,
Корректно позвонившись в дверь.
А я, как добрый самаритянин,
Возьми ему да и поверь…

Хотя… вначале я в глазок-то глянул, –
Там чудь трехносая мне ухмылялась.
На предрассудки я, однако, плюнул,
Ведь никогда такого не случалось!

Зеленый весь как огуречик,
Локаторами ушек вертит –
Высоколобый шестирукий человечек.
И как...

Моя рідна мамо!
В цю осінню днину,
Я тобі дарую сонце золоте,
Я тобі дарую пісню журавлину
І спасибі вдячне, чисте і просте.
В цю прекрасну мить
Хай всміхнеться небо,
До твоїх привітних, лагідних очей,
Ти у нас найкраща, -
Інших нам не треба,
Бережи Господь тебе
від вітряних ночей.
Сьогодні в тебе День народження!
Прийми вітання від душі мої,
Прості рядки і скромні квіти
Найкращій мамі на землі.

Усе найніжніше – від мами,
Усе найсильніше – від тата,
Не помарніла з роками
Родина дружна й завзята.
Ваш досвід навчає як жити,
Вам незгоди життєві знайомі
До вас мене тягне магнітом
До милого, рідного дому.
Хай щастя вам буде сповна
І щоб не старіли з роками
Щоб пісня лунала гучна
В хатині у тата і мами.

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...