Дол

Дай нам Боже, дай нам сили
подолати всі шляхи,
Щоб дожили ми до згину,
а вороги - навпаки.

Хай гуляє вітер в полі
і даються нам в знаки,
що немає краще долі -
Батьківщина, я і ти.

Що це значить - бути з нами,
порявніись на віки
чи зробить верховну зраду,
щоб забути назавжди,
що є люд, є мрія вічна,
що не згасне у пітьмі,
вона бореться одвічно
за найкраще у житті.

Може й здатен хтось сягнути
до найвижчої мети,
та навряд, то просто люди,
що згубилися в пітьмі.

Бажаю бачити крізь призму чужих снів
Твоє буття відкрити на долоні
Бажаю бачити крізь пелену часів
Скорботний погляд сповнений любові.

Сказати правду, так щоб назавжди
Зв’язали ці слова мотузкою любові
І на душі тобі, залишу поцілунок долі
Щиріший за усі, що відчував колись

Осталась лишь малость
Лишь малость ушла
И снова в доме пустом я одна
И снова в окнах забрезжил рассвет
Он ищет тебя, но тебя больше нет

Зачем ты покинул?
Зачем ты ушел?
Зачем меня бросил,
Войдя в райский дол?

Пускай в чаще леса поищет тебя
Там где теперь не могу ступить я
Я долго кричала, молила, ждала
Но жизнь безвозвратна, я все приняла

Осталась лишь малость
Лишь малость ушла
И в доме притихшем
Я так же одна…

Июль,2007г.

Грустна минута, грустен час,
Когда вхожу в твои покои.
Не верь судьбе столкнувшей нас,
Она внимания не стоит.

Иди туда, где лес и дол,
Где ветер по просёлкам воет.
Ты ничего там не откроешь,
И возвратишься в отчий дом.

Любуйся память в зеркалах,
И сожалей о смерти друга.
Танцуй, красуйся на балах,
Моя прекрасная подруга.

Презренье к роскоши твоей,
Я приобрёл ещё недавно.
О, как же было это странно,
Спроси, не помню, хоть убей.

Где первый крен, его начало,
И нити...

Ні віри... ні надії... ні любові...
Навіщо мені світ тоді під ноги?..
Навіщо п’єдистали мармурові?
Не хочу я... нічого я не хочу.

Непізнаний, незнаний, невідомий,
З пустелею в очах, із камнем в грудях,
Не можу ворухнутись я від втоми,
Нема коштовного нічого в думах...

Ні мрії... ні амбітності... ні сили
Чогось палкого раптом побажати.
Саме себе нездійснене простило,
І зникло, щоб в мені не сумувати...

Не перший, не середній, не останній,
Плеканець невибагливої...

Душа летить до тебе милий
Так стрімко, Мов би журавлі
Несуть любов мою на крилах,
Щоб ти зігрівся у житті.

Щоб не шукав нещастя в долі,
Щоб не боліло на душі,
Щоб одиноцтво мимоволі
Не зачепилось на тобі.

Щоб ти побачив, як чудово
Коли любов в тобі живе -
Це мовби пісня колискова,
Це мовби сяйво най ясне....

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Це трапилось весною:
Зустрілись у трамваї
Відомий Кум з Кумою,
…скрипіли колій шпалі!
…і так:
«7» номер спозаранку
Скрупульозно як луна,
Шляхетно, наче неньку,
Кругом міста обвива…
Час ранній на зупинці,
Кума радісно ввійшла,
Ще в думках добрі млинці,
Вранці хутко їх пекла…
…а ж, тут – періодично
Звучить таємне: У-У!!!
То може щось класично
Відбувається в уму?!
Так ні…, звуки в салоні,
Посеред натовп людей
Й вивчає звуки долі,
…ось і зірочки з очей…
На лоб полізли очі...

Кум з Кумою у неділю,
У світанкові часи…
(Коли місяць в’є до моря
Стежку білої роси)
…згуртували літню волю,
Запозичив уві сні
Примхи вдячливої долі,
І пішли в базар – в ряди…
Королівство без кришталю
(Ринок мається в зорі
Зеленішою емаллю)
Люди ж ходять навкруги…
Тут, Вам, страви к оселедцю,
Крізь – тістечка, пироги,
Наш, підходить Кум, к яєчку,
Враз узяв – десятка три…
Наче добре, вельми справно
Відбувалися торги,
Мед, яйце, сирок та й сало
Силомить удвох тягли...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...