Розлука

Она ушла, а ты остался.
Один среди пустых ночей
По улицам немым шатался....
Она - ничья и ты - ничей.
В молчании к окну прильнула.
Такой судьбы не ожидав,
Она вдруг в пустоту шагнула
Всё до конца не осознав.
А ты теперь один, грустишь
И просишь время всё вернуть,
И в темноту слова кричишь,
Не можешь ночью ты уснуть.
Всё, не грусти, не стоит злиться
И головой о стену бить.
Ты сам решил навек проститься!
Что, ты не можешь позабыть???
Ты думал, что её не видя...

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

А що, зостається мені, печалю хмільний стакан
Розлука, сестра Журби, танцює зі мною канкан
А з нею, Туга і Сум, хай плачуть, по мене вже
Я осені не боюсь, кохання було, адже!

Хай плачуть Туга і Жаль, танцює канкан Печаль
Хай я, від туги, кричав, за те, я весну стрічав
Хай виють Туга і Жаль, хай сумно звучить струна …
Хоч Осінь уже прийшла, була ж, у душі Весна!

А що, зостається мені, Кохання хмільний напій
Тверезим не стану Я, Я до смерті, бранець твій
Я кличу тебе у сні, Я марю...

Тебе в жизни очень повезло
А я, пожизненно несчастна,
Ты издеваешся все делая на зло,
Давно я уж забыла, что такое счастья.
Я помню миг розлуки,-
Сошелся клином свет!
Держал мои ты руки,
И здесь обмана нет.
Я знаю, ты любил
Но не меня, а свой лиш идеал,
Ты прошлое забыл
Мир без тебя безумно мал.
А я не в силах с прошлым роспрощатся,
Тябя люблю я так как и тогда,
Ты уходи, я буду возвращатся,
И так будет всегда.

Зірки однакові нам сяють
Немов би кажуть: все мине.
Терпіння й мужність біль здолають
Розлуки час, колись спливе.

І я, і з серця завмиранням
Дивлюсь на те, що й бачиш ти.
І мрію: завдяки коханню
Зійдуться зоряні мости.

Відкриєтся нам інша доля
Нові шляхи, нове життя
Де вже ні що, і вже ніколи
Не сгасить наші почуття.

Я люблю, коли ти поруч
Ця миттєвість, наче мари
Зводять з розуму мене
Твої очі, твої чари

Я люблю, з тобою бути
В ясний день, і у негоду
Я кохаю твої душу
Я кохаю твою вроду

Я люблю, з тобою бути
Вдень, у ранці, в надвечір’я
Розмовляти про кохання
І про всесвіт, про сузір'я

Я люблю, з тобою бути
У цю мить, неначе крила
Підіймає до небес
Невідома, дивна сила

Я люблю, з тобою бути
Мить, хвилини, дні чи роки
Не вежливі, місце, відстань
Кілометри, милі, кроки

Я люблю...